Застосування на уроках української мови методу ейдетики як засобу розвитку образної пам’яті учнів

У сучасній освіті постійно відбуваються зміни, робляться наукові відкриття в різних галузях, в результаті чого з’являється великий обсяг нової інформації.
І першим, хто повинен навчити дитину швидко й правильно засвоїти її, відтворити, застосувати на практиці, є сучасний учитель. Цілком природно, що допомагають учителеві в цьому не тільки традиційні, а й інноваційні технології та методики.
Однією з них є ейдетика – унікальний напрямок вчення в психології, спрямований на вивчення ейдетизму.
Ейдетизм – феноменологічна форма пам’яті, яка дозволяє утримати, зберегти в пам’яті й відтворити яскравий наочний образ через деякий час.
Людина, що володіє ейдетизмом (фотографічною пам’яттю ), здатна уявляти відсутній об’єкт, ніби бачити його із заплющеними очима.
У психології вперше описано явище ейдетизму у 1907р. У 80-х роках ХХ століття перспективами ейдетики зацікавився російський учений, доктор педагогічних наук Ігор Матюгін. Цим питанням в Україні займається Є.В.Антощук, який заснував Українську школу ейдетики «Мнемозина».
Ейдетизм дає можливість відтворювати об’єкти не тільки відразу після їх зникнення з поля зору, але й через хвилини, години, дні і навіть роки.
Ейдетизм не тільки допомагає людині легко запам’ятовувати тексти, дати, номери, формули, а й взагалі полегшує засвоєння будь-якого матеріалу, що є важливим у процесі навчання або роботи, підвищує успішність, скорочує час виконання завдань.
Прийоми ейдетики – це перевірений шлях до бажаного успіху, до швидкого й довготривалого запам’ятовування орфографічних правил, які так не люблять учні.

Мета роботи:
- розкрити методи та прийоми ейдетики, які сприяють полегшенню запам’ятовування учнями великого об’єму інформації;
- впровадити нові підходи до організації навчального процесу на уроках української мови;
- підвищити рівень науково-педагогічної, методологічної компетентності, інноваційної грамотності.
Методи ейдетики відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їх перевага в тому, що учні засвоюють рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), вони свідомо опрацьовують навчальний матеріал, займають активну позицію в отриманні знань, зростає інтерес до вивчення предмета. Значно підвищується особистісна роль вчителя – він виступає як лідер, організатор. Але треба зазначити, що проведення уроків з використанням методів ейдетики потребують перш за все компетентності вчителя, його вміння переглянути і перебудувати свою роботу з учнями.

РОЗДІЛ І. Методи ейдетики.
Ейдетика дозволяє розвивати образну пам'ять, навички концентрації уваги, здатність уяви. Таке вдосконалення можливостей людини було актуальним у всі часи, але в сучасному світі з його постійно зростаючими потоками інформації воно набуло нового звучання. З чим же це пов'язано? Дуже часто проблемним моментом сучасного навчання є те, що людині необхідно засвоїти занадто багато різнопланової інформації. «Я не вивчу все це. У мене вже каша в голові! » - часто говорить той, хто змушений вивчати великі масиви навчальних матеріалів.
Головними інструментами ейдетики є робота з асоціаціями та акровербальна техніка. Робота з асоціаціями представлена двома напрямками: ланцюговим методом (він апелює асоціативними логічними зв'язками) і методом зорових асоціацій.
1. Ланцюговий метод заснований на тому, що будь-яке явище може спричинити за собою інше. Інформація, при навчанні в цьому випадку, розкривається поступово (від загального до конкретного, від приватного до загального або від приватного до іншого, існуючого з ним паралельно в інформаційному просторі, приватному). При застосуванні цього методу елементи певного списку асоціюють один з одним у ланцюжок за допомогою мислених образів. Скажімо, потрібно запам’ятати такий список продуктів: курка, яйця, рис, молоко, масло. Створюєте ланцюжок образів: колись курка вилупилась з яйця; зараз вона клює рис; я дуже полюбляю молочну кашу, до якої обов’язково додаю масло.

2. Метод зорових асоціацій позбавлений логічного компонента. Зате тут особливо важливий зв'язок того чи іншого об'єкта з певним місцем:
а) акровербальний метод («акро» – край, «вербо» – слово) – метод, заснований на креативному перетворенні «сухої» інформації в «живі» тексти.

Це може бути, наприклад, «шифрування» навчального матеріалу в вірші, пісні та анекдоти. Як правило, робота з інформацією таким способом викликає особливо приємні емоції. А запам'ятовувати будь-який матеріал, перебуваючи в прекрасному настрої, як відомо, завжди легше, цікавіше і головне, ефективніше. Так, наприклад, для запам’ятовування математичного терміну «бісектриса» можна скористатися фразою: «Бісектриса – це така криса, що бігає по кутам і ділить кут напополам!»
Для запам’ятовування сімох кольорів сонячного спектра — червоного, оранжевого, жовтого, зеленого, блакитного, синього, фіолетового нам допоможуть такі фрази:
«Чому Олені Живуть Зимою Без Своїх Фантазій?»
«Чапля Осінь Жде Завзято, Буде Сані Фарбувати»
«Червоні Окуляри Жанки Заважають Бачити Сяйво Фіалки»
Наприклад, при вивченні теми з української мови «Вимова і правопис слів з ненаголошеними [е], [и] в коренях», щоб полегшити сприйняття нового матеріалу, можна після опрацювання правила, яке подано в підручнику, а саме: «Під час письма слова з ненаголошеними [е], [и] треба перевіряти наголосом. Щоб знати, яку букву (е чи и) писати в ненаголошеному складі кореня, треба змінити слово або дібрати до нього спільнокореневе так, щоб ненаголошений голосний став наголошеним», запропонувати дітям запам’ятати коротеньку віршовану фразу:
Що писати Е чи И?
Став під наголос завжди!
Або інший варіант:
Що писати – Е чи И?
Швидко слово ти зміни,
Став під наголос мене
І пиши чи И, чи Е.
Ці віршовані фрази для дітей стануть «ключиками» для перевірки ненаголошеного звука. Вчитися з посмішкою - це не фантастика. Це ейдетика!
б) метод Цицерона, або метод місць. Слід чітко уявити собі предмет, який потрібно запам’ятати, і поєднати його образ з образом певного місця, який легко «виймається» з пам’яті. Суть цього методу полягає в тому, що одиниці інформації, які необхідно запам’ятати, треба подумки розставити в добре знайомій кімнаті в певній чіткій послідовності. Потім досить згадати цю кімнату, щоб відтворити необхідну інформацію. Саме так і чинив Цицерон,коли готувався до своїх виступів – він прогулювався по своєму будинку і подумки розміщував ключові моменти свого виступу в ньому. Доведено, що пригадування інформації пов’язується з місцем її виникнення. Жоден з давніх ораторів і філософів не промовляв із конспектом у руках, бо вони знали і постійно вдосконалювали техніку запам’ятовування. Записування вчителем матеріалу на дошці, вивішування плакатів і схем на стінах класного кабінету допомагають учням легко пригадати інформацію уроку, тим більше якщо вона була незвичайна, фантазійна, казкова.
в) метод Аткінсона. Це метод запам’ятовування іншомовних слів, заснований на використанні ключових слів або фонетичних асоціацій. Засвоюючи іноземні слова, учні уявляють у зв’язку з їхнім звучанням щось смішне, цікаве, незвичайне. Наприклад, словесник дає тему з японської літератури. Нерідко в учнів виникають складнощі в запам’ятовуванні прізвищ та імен японських письменників. Використовуючи метод Аткінсона, можна запропонувати такі ключові слова і фонетичні асоціації: Мацуо Басьо (МАма висипає ЦУкор у БАСЕйн). Ісікава Такубоку (ІСкриста КАВА з ТАКого БОКалу). Тому одразу відпадає потреба у зазубрюванні.
г) метод поєднання вербального апарату з роботою уяви. Необхідно за 60 секунд назвати 60—100 будь-яких іменників. Потрібно називати ті предмети, що з’являються в уяві; деталізувати їх, розглядаючи; не поспішати, бо це викликає емоційне напруження.
Ґ) метод узгодження фантазії та уяви з умінням чітко висловлювати, промовляти власні думки. Слід навчитися, не зупиняючись, говорити на будь-яку тему протягом 5 хвилин. Для цього знадобиться вся фантазія, яскрава уява та вигадка.
д) «Зрощення мотивів». Створення взаємодії між відомістю учня та основною ідеєю твору. Такі точки зіткнення є завжди, треба лише віднайти цю спільність, емоційно поріднити учнів із книгою.
е) «Ефект присутності». Створення у свідомості учнів образних картин, пов’язаних із актуалізацією різноманітних рецепторів (зорового,слухового, нюхового, тактильного тощо). Учитель, наприклад, може принести на урок за поемою «Євшан-зілля» Миколи Вороного справжні пахучі стеблини полину, розкласти їх на учнівських партах. Запах гіркого полину допоможе учням яскравіше відчути привільність степу, запам’ятати тему та ідею твору.

Методи ейдетики побудовані на простих принципах:

-                     уява + позитивні емоції = засвоєна інформація;

-                     радісна, весела атмосфера;

-                     мобільність і доступність ігрового матеріалу;

-                     поділ інформації, відповідно до особливостей кожної дитини.

Отже, можна бути впевненими, що навчання із застосування ейдетичних прийомів позитивно впливає на розвиток усіх розумових й психічних процесів дитини, сприяє становленню самоконтролю й самооцінки, що підвищує грамотність учня, зменшує кількість помилок, концентрує увагу, зміцнює пам’ять.

РОЗДІЛ ІІ. Використання на уроках української мови методу ейдетики

                      

         В  ХХІ  столітті потік інформації настільки великий, що усвідомити і запам’ятати його може тільки людина, яка має екстраординарні здібності. На уроках української мови ми зіткнулися з проблемою щодо труднощів запам’ятовування учнями правил орфографії, бо майже кожного уроку вивчається  нова тема.

           Тому, на мою думку, ефективним засобом вирішення даної проблеми може стати метод ейдетики, який пропонує  ефективні та цікаві методи розвитку  пам’яті, засновані на дитячих  особливостях запам’ятовування  яскравих образів, щоб потім їх з легкістю відтворити.

           Щоб успішно підготуватись до впровадження методу ейдетики я робила  наступні кроки:

-         аналізувала  річне календарне планування з української мови в 5 класі;

-         опрацювала навчальний  матеріал підручника відповідного класу;

-         підібрала  теоретичний матеріал й уможливили спрощення його

через ейдетичні прийоми;

-         співпрацювала з учнями зі створення опорних схем до  

відповідного ейдетичного матеріалу.

          Пропоную акровербальний  метод (запам’ятовування окремих правил), який використовувала на своїх уроках української мови. Як показав досвід, це, в процесі навчання,  створює ситуацію успіху та активізує уяву учнів.

 В 5 класі при вивченні теми «Співвідношення букв та звуків», після засвоєння нових знань, за допомогою таблиці «Звуки української мови», запропонувала учням загадку, яка заінтригувала дітей: що це за буква?

                                                                              Має два ока,

Ховає два звуки,

Вона пречудова,

Що це за буква?

Відгадка підкріплена  опорною схемою, із зображенням букви Ї, яку оживила за допомогою очей-крапок  та викрила сховані два звуки [й],[і].

Таке навчання за допомогою акровербальноно методу ейдетики, на мою думку,  викликає приємні емоції, учні легше сприймають новий матеріал.

На цьому ж етапі уроку, засвоєння нових знань, при вивченні теми «Співвідношення букв та звуків»,  букву Щ перетворила на матусю, яка має дох синочків  (за ейдетичним методом):

                                                                           Наша «Ща» багата буква,

Має двох синочків-звуків.

«Ш»  і « Ч» так поєднались,

           В букву «Ща» вони зв’язались.

А в опорній схемі відтворено, як два звуки [ш]і[ч] з’єдналися в одну букву Щ.

Вивчаючи тему «Звукове значення букв Я, Ю, Є», учні 5 класу дізнаються з підручника, що «я, ю, є можуть позначати на письмі голосні звуки [а], [у], [е], коли стоять після м’яких приголосних».

А «букви я, ю, є позначають по два звуки [йа], [йу], [йе]:

1)     на початку слова або складу;

2)     після апострофа;

3)     після м’якого знака».

Щоб спростити запам’ятовування,  використала вірш-примовку, де запропонувала легший спосіб розуміння, коли ці букви мають один звук (стоять після приголосного), а в усіх інших випадках – позначають два звуки:

Я, Ю, Є  незвичні дуже,

 Пам’ятайте їх причуди.

        Після приголосного ставте,

Про таке не забувайте:

                                                                          Я залишить [а] від себе,

                                                                           Ю – лиш[ у], а Є лиш [е],

        Подарують звуку м’якість,

                                                                           Що попереду живе.

Опорну схему діти придумали самі:

При вивченні  теми з української мови «Будова слова. Словотвір. Орфографія», а саме «Правопис префіксів роз-, без-», на етапі засвоєння нових знань учнями, запропонувала  вірш-примовку. А потім,  зіставити з правилом підручника « Під час вимови префіксів роз-, без- може зберігати і втрачати дзвінкість. На письмі префікси роз-, без- не змінюються».Так, правила написання префіксів роз-, без-, які завжди пишуться з буквою «з», спростила задля кращого запам’ятовування:

  Префікси чудово знати

                                                                          І правопис пам’ятати:

             РОЗ-   і  БЕЗ-  будуть тужити,

                 Без букви «З» не зможуть жити.

На опорній схемі, яку запропонувала зразу ж із примовкою, за акровербальним методом, префікси ожили, тужать, бо без букви «З» не проживуть.

Це викликає в учнів співчуття і кращого запам’ятовування орфограми.

           Відомо, що діти найчастіше плутаються в написанні префікса С-. При вивченні теми «Вимова й правопис префікса з- (зі-, с-)», на етапі засвоєння нових знань, після ознайомлення з правилом у підручнику: «Перед к, т, п, х, ф префікс з- вимовляємо як глухий приголосний [с] і на письмі передаємо буквою с : спиляти, сказати» , запропонувала учням примовку. Префікс с- назвала «вередливим» і використала уже відомий всім вираз «кафе «Птах», підкріпила опорною схемою – ось, що отримала:

         В нашій мові префікс с-

Вередливий дуже:

                   Його знають в КаФе «ПТаХ»

        Й ти знайомся, друже.

 

Запам’ятавши вірш, учні зможуть швидко пригадати правопис  префіксів.

 Спостерігаючи, як учні недолюблюють орфограму «Написання  префіксів пре-,  при-,  прі- », спробувала допомогти їм стати обізнаними в цьому питанні: по-перше, для префікса пре-  підібрала  приклад - слово «пречудовий», яке надає перебільшення ознаки; префікс при- вживається у словах, які вказують на наближення чи приєднання до чогось; а до префікса  прі-  приписала у вірш слова:

                                      Префікси всі треба знати,

                                      І таке запам’ятати:

       Пре-  знайомить з пречудовим,

       При- з наближенням до всього.

                                      Прі – вживається в словах:

                                      Прізвище, прізвисько і прірва.

Важливо те, що в цій примовці є  три слова з префіксом прі- , в яких він вживається, і це дає змогу  учням їх надовго запам’ятати.

   Під час вивчення  теми «Позначення м’якості приголосних на письмі», запропонувала учням евристичний метод засвоєння нових знань: спочатку познайомитися з віршем про правила вживання м’якого знака, де (від відомого нам «де ти з’їси ці лини»)  залишила лише «сімку» приголосних, а все інше змінила. Щоб зрозуміти учням правопис букви  Ь і легше запам’ятати, використала вірш, мотив якого  асоціюється з приходом весни. Придумала нову примовку  «Де ЗоЛоТе СоНЦе?» 
                                        Ось весна уже настала
                                         Все навколо заспівало,

                                                         Загриміло, загуло.

                                              Сонця просить, а воно

                                              Не виходить із-за хмар,

                                              Каже: «М’який знак вивчав?»

                                              - Пам’ятайте, друзі, гарну новину:

                                              М’який знак ми пишемо

                                              Після семи букв:

                                                   Де ЗоЛоТе  СоНЦе?

                                              Заглянь у віконце,

                                              Вийди, вийди, підкажи,

                                              М’який знак нам покажи.

Потім запропонувала дітям порівняти з правилами вживання м’якого знака, які висвітлені у підручнику.

       Тему «Правила вживання апострофа» вчать школярі 5 класу. Нелегко майже кожного уроку отримувати  велику кількість інформації, пов’язаної  з правописом. Тому, щоб допомогти учням вивчити орфограми, можна, на етапі опрацювання нового матеріалу,  запропонувати  самостійну роботу з віршами-примовками, у яких наголошено, що апостроф пишеться після губних твердих приголосних, а в другому вірші -  після твердого «р», перед Я, Ю, Є, Ї:

  Наш апостроф чудо-знак,

   Про себе він говорить так:

«Згадайте, діти, всі губні,

А головне – вони тверді.

                                        І після них нехай стоять

                                        Цікаві букви Є, Ю, Я.

 Також про Ї не забувайте

          І там апостроф ви вставляйте».

                                               М’ясо любить киця,

 Солов’ї співають,

     П’є земля водицю –

                                               Будуть урожаї.

  Буква «р» не відноситься до губних, тому виділила це в окрему примовку з даного правопису  апострофа:

      Буква «Р» дуже сердита.

                                            Про неї ви забули, діти.

                                            Перед Я, Ю, Є, Ї  - «Р» тверда,

                                            Апостроф вимагає та:

                                            В пташки гарне пір’ячко,

                                            Півень на подвір’ячку.

До кожного вірша  додала слова-приклади на вивчену орфограму «м’ясо, солов’ї, п’є; пір’ячко, на подвір’ячку», які, на мою думку, посилюють запам’ятовування її.

   При вивченні теми «Чергування голосних [е] та [и] у корені дієслова», помітила,  що учням складно далось правило підручника  «У коренях дієслів звук [е] перед р, л чергується зі звуком [и], якщо далі стоїть наголошений суфікс –а-».  Щоб  допомогти їм засвоїти цю орфограму, я оживила звуки  і запропонувала, на етапі уроку засвоєння нових знань, вірш-примовку та опорну схему до нього:

   [Е] та [И] чудові друзі,

            Та тримають всіх в напрузі.

В дієслові суфікс -а-

        Всю напругу сам знімає.

         Він з’явився – ти дивись:

                                             [Е] чергується на [И].

 Я беру, а він збирає,

     Я стелю – він застилає.

                                          

Цікаво, що слово «напруга» асоціювалось в  учнів із блискавкою,  зображення якої є  в опорній схемі.

  У багатьох правилах є винятки, якщо запам’ятати їх, то  орфограму діти будуть знати. При знайомстві з темою «Спрощення у групах приголосних» на уроці української мови (а саме на етапі вивчення нових знань)  у 5 класі, діти вивчають окрім орфограми ще винятки. До винятків з правила відносяться слова: кістлявий, пестливий, хвастливий, шістнадцять, хвастнути, хворостняк. Я склала таку зв’язну міні-оповідь, яка має невеличкий сюжет, тому учням не важко було запам’ятати її. 

        Мама рукою із кістлявим зап’ястям пестила свого сина, хвалила його, бо він приніс хворостняк, а йому лише шістнадцять.

Важко засвоюються учнями  правила на орфограму «Подвоєні букви у словах іншомовного походження», особливо у загальних назвах. Винятки: бонна, брутто, ванна, мадонна, манна, нетто, тонна, вілла.

         Тому придумала  невеличку історію, що відображає виняток із правил, який допоможе запам’ятати школярам, як пишуться такі слова.            

            Мадонна приїхала на віллу, поїла манну кашу, прийняла ванну. До неї прийшла бонна, яка вчила її дітей математичних термінів «тонна», «нетто», «брутто».     

   При вивченні теми «Знаки письма. Алфавіт», на етапі вивчення нової теми, запропонувала учням  вірш про українську азбуку.  Поезія, у якій букви абетки оживають, пересуваються, не змінюючи свій порядок:

«А» іде і «Бе» за нею,

                «Ве» чимдуж спішить до міста.

           «Ге» вже в потяг сіла звісно, 

«Ґе» чекає на пероні.

          «Де» в таксі їде просторім.

                     «Е» та «Є», «Же», «Зе», «И», «І»

        В електричці стріли «Ї».

               «Йот» т а «Ка» повільно йдуть,

             Бо «еЛ», «еМ» їх підвезуть.

                     «еН» авто домчить швиденько –

      Всіх чекає мама-ненька.

        Не бариться «О» із «Пе»,

                                  «еР», «еС», «Те», «У», «еФ», «Ха», «Це».

«Че» летить у літаку,

      «Ша» і «Ща» уже в візку.

        М’який знак на самокаті,

     «Ю» та «Я» уже у хаті.

     Всі приїхали раненько

        До Абетки мами-неньки,

            Щоб навчити всіх старанно

            Свій порядок бездоганний.

  Діти, слухаючи поезію, записували всі букви, які чули. Потім вивчали напам’ять примовку, в якій є цікавий сюжет.

 Пізніше вірш, за допомогою якого неважко запам’ятати алфавіт, проілюстрували  і в результаті отримали невеличку книжечку-розмальовку. Ілюстрації виконані в найкращих українських традиціях. Школярі 5 класу були в захваті від книжечки, вони не тільки вивчали порядок букв української азбуки, але й розмальовували її за своїми смаками та фантазією.  

Тому, якщо використовувати класичне «зубріння», тобто механічний метод запам'ятовування, то дійсно вивчити об'ємний матеріал буває складно як фізично, так і психологічно. Коли ж в технологіях навчання  я застосовувала техніки ейдетики, то процес запам'ятовування (завдяки наявності образності, емоційних компонентів) став набагато простішим.