Блог вчителя української мови та літератури Шалигіної Людмили Єгорівни

Загальношкільне Шевченківське свято  Учитель. Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури… Доля переслідувала його все життя, та вона не зуміла перетворити золото його душі на іржу… Найкращий і найцінніший дар доля дала йому аж по смерті – “невмирущу славу і вічно нову насолоду, які приносять його твори мільйонам людських сердець”, — так писав І.Я.Франко у “Посвяті”. І вед.  Блвгословен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тарас Малими босими ногами, Земля, яку кропив Тарас Своїми росам-сльозами. ІІ вед.  Спасибі, земле, що ти родиш хліб, Спрасибі, земле, що на Україні Колись давно з убогої хатини Тарас великий вирушив у світ. І вед.  І в слово ніжне й гнівне перелив. Снагу свою, і віру, і надію, Пройшов крізь пекло нелюдів-катів, Та не зломився і не відступив, А став борцем  своєї України. ІІ вед. Хай важко – легко не бува,

Тема:ХУДОЖНЯ МАЙСТЕРНІСТЬ Г.КВІТКИ-ОСНОВ’ ЯНЕНКА             У ЗМАЛЮВАННІ ОБРАЗІВ МАРУСІ ТА ВАСИЛЯ Мета: на основі ідейно-психологічного аналізу твору з‘ясувати суть             справжніх людських цінностей, авторське розуміння морального             права людини бути щасливою, характеризувати зідеалізованих автором персонажів, розкриваючи фольклорні основи повісті, орієнтовані на народну мораль, красу людських почуттів; удосконалювати вміння логічно висловлювати свої думки й аналізувати художній твір, провести паралелі між різними видами мистецтва( література – музика – живопис – декоративно-ужиткове мистецтво); розвивати в учнів відчуття образного слова, спостережливість, пам’ ять; виховувати учнів на загальнолюдських засадах добра і справедливості, совісті і честі, стверджувати в душах дітей красу і щирість почуттів та відповідальність за свої вчинки. Епіграф: Нема на світі єдності такої, як єдність душ, Коли кохають двоє. Я знаю: ніколи не буд

 «Любіть не школу, а дітей, які приходять до школи; Любіть не книжки про дійсність, а саму дійсність; Не життя звужуйте до учіння, а учіння розширюйте до життя!» ( П. Блонський)