Класна робота № 15 українська література 9 клас

Урок – роздум «Кого можна вважати українцем?»

  Повість  „Інститутка“ -   визначне  явище  в  українській  антикріпосницькій  прозі,  перша  реалістична  соціальна  повість.  Образи  селян-кріпаків.  Типовий  образ  панночки-інститутки.

       

Епіграфи:

                                      „Воли  в  ярмі, та  й  ті  ревуть,  а  то  щоб душа  християнська  всяку  догану,  всяку  кривду  терпіла   і  не  озвалась!“

                                                                                     „Інститутка“  М. Вовчок

                              „ Я  не  повинен  прощати  нічого          шкідливого,  хоч  би 

            мені     й  не    шкодило воно.  Я – не  один   на   землі.  Сьогодні  я   

            дозволю себе   скривдити  і, можливо,  тільки посміюся  з   кривди,                    

            не  вколе  вона     мене, - а  завтра,  випробувавши  

           на  мені  свою  силу,  напасник  піде     з  іншого  шкуру    здирати.“

                                                                                                            М. Горький

 

1.Слово  вчителя.

     Ми  живемо  у  світі,  де  є  благо,  добро  і  зло.  Ви  народились  в  суспільстві, де  немає  гноблення  людини  людиною,  у  вільному  суспільстві,  де  людина  людині  друг.  Та,  на  жаль,  у  світі  є  не  тільки  добро,  а  й  зло.  Є  зло  соціальне - гноблення  людини  людиною,  є  війни.  І  завдяки  кращим  зразкам   літератури  ми  можемо  відчути,  як  це  тяжко,  коли  тобою  нехтують,  коли  тебе  зневажають.  Спробуймо  відчути  цю  несправедливість і  біль,  аналізуючи  прочитану повість  М. Вовчка.

  „Яке  б  оповідання  ми  не  прочитали  „Сестра“,  „Ледащиця“,  „Горпина“....,  у  кожному  трагедія  виснажених,  підірваних  тяжкою  працею,  затурканих  панами  селянок-дівчат  і  матерів,  яких   кріпосники  катують  фізично  і  морально,  розлучають  з  рідними.  Жінки  хворіють,  божеволіють,  гинуть,  а  все  ж  жагуче  прагнуть  волі.

Вчитель:   Кому  найтяжче  переносити  кріпацьке  ярмо?  (Жінці).

  Оповідання  „Горпина“  вразило  мене  трагізмом  життя  жінки-кріпачки.  У  Горпини  захворіла  дитина,  але  їй  треба  йти  на  панщину.  Бідній  матері  не  дозволяли  цього  разу  залишити  дитину  біля  себе,  бо  кричить  і  відволікає  від  роботи.  Бажаючи  заспокоїти  немовля,  Горпина,  послухавшись  порад,  напоїла  його  відваром  з  маківок.  Дитина  померла.  Страждання  Горпини  такі  жахливі,  що  не  знайдеться  серця,  яке  б  не  здригнулося,  не  пройнялося  співчуттям  до  матері,  що  збожеволіла  від  горя.

    А  дівчину-кріпачку  Одарку  з  однойменного  оповідання  15-річною  дівчиною  примусили  стати  покоївкою.  Розпусник – кріпосник  звів  Одарку,  а  потім  подарував  її  своїй  невістці,  мов  якусь  річ.  Від  образ,  від  постійних  знущань  панів  Одарка  захворіла  і  невдовзі  померла.

В оповіданні  „Ледащиця“.  Настя „була  хороша,  як  квітка,  палка,  легка,  станом  струнка,  чорнява,  а  що  вже  очі!“  Їй  по  ночах  усе  „давня  воля  сниться“,  а  вдень – жах,  знущання  лютої  кріпосниці,  незаслужені  образи,  тяжкі  побої.  Від  такого  життя  Настя  вже  у  16  років  „станула,  як  віск“.  Ясні  очі  потемніли  і  стала  вона  похмура,  як  її  мати.  Отже,  передчасно,  ще  змолоду  старіє  кріпачка.  Змолоду  старіє! – вдумайтесь  в  зміст  цієї  фрази! – Це  жахливо.  Запила  з  горя,  померло  її  дитя, - тоді  виборола  Настя  собі  волю  ціною  власного  життя.

  Жаль дуже  і  матір  з  оповідання  „Два  сини“.  „Як  свічка“,  стануло  життя  покаліченого  на  війні  Василька,  який  у  перший  день  повернення  з  війська  сказав  матері  найстрашніші  для  неї  слова:  „Я,  мамо,  до  вас  умирати  прийшов!“. Уявіть  собі,  як  було  слухати  таке  матері-вдові,  та  ще  й  від  єдиного  сина,  бо  другого,  Андрія,  на  війні  скосила  ворожа  куля. 

Вчитель:   Так,  нам  зараз  важко  читати  ці  рядки,  нас  хвилює  і  обурює  свавілля   кріпосників.  А  що  говорити  про  читачів,  для  яких  це  було  не  минуле,  а  дійсність?  Тому  ми  не  повинні  бути  байдужими,  ми  вже  зараз  повинні  думати  і  переживати  над  тим,  що  робиться  в  нашій  державі  і  за  рубежем.  Бо  людина  з  порожньою  душею,  яка  і  до  добра  і  до  зла  ставиться  байдуже, - це  вже  не  борець  і  не  захисник  великого  блага  нашого  життя.  Ідея  добра  повинна  жити  в  вашій  душі,  бути  готовою  зміряти  все,  що  робиться  в  будь-якому  найвіддаленішому  куточку  нашої  планети.  Як  не  була  байдужа  до  долі  нашої  країни  Марко  Вовчок.

 

Проблемне  запитання.

Чи  можна  вважати  Марію  Вілінську  українкою?

Вчитель:  Якщо  Гоголь,  українець  за  походженням,  став  великим  російським  письменником,  то  Марко  Вовчок – російська  жінка – стає  класиком   української  художньої  прози,  її  творчість  сприяла  виходу  української  літератури  на  світову  арену.  То  чи  можна  її  вважати  українкою?

2 . Вивчення  нового  матеріалу.   (зробити записи в зошиті)

Тема – реалістичний  показ  нестерпного  становища  селян,  викликаного  жорстокістю  кріпосників,  наростання  стихійного  протесту  проти  панів,  перші  вияви  непокори  пригноблених.

         Ідея – оспівування  духовного  багатства  простого  народу;  зображення  моралі  панів  і  трудового  народу;  зображення  стану  тодішньої  освіти.  А  головне:  заклик  до  рішучої  боротьби  за  волю!

Жанр – соціальна  повість.

 Соціальна  тому,  що  в  ній  не  просто  змальовується  побут  і  звичаї  людей,  їх  життя,  праця,  а  підноситься  важливе  соціальне  питання  про  кріпаччину  як  важкий  тягар  для  народу,  про  знущання  панів  над  кріпаками,  про  вияв  невдоволення  і  протест  кріпаків  проти  неволі.

         Типовий  образ – це  яскравий  персонаж,  індивідуальні  властивості  якого  поєднані  з  найхарактернішими  рисами  людей  певної  групи  (за  соціальним  станом,  характером  тощо). Отже,  типовий  образ – це  художнє  узагальнення,  подане  у  вигляді  цілком  конкретної  особи.  Образ  вважається  типовим,  коли  він  відповідає  історичним  обставинам  певного  часу.  Наприклад...

         Повість – це  епічний  прозовий  твір,  сюжет  якого  більш  розгорнутий,  ніж  в  оповіданні,  але  менш  розгалужений,  ніж  у  романі.  Сюжет  повісті найчастіше   однолінійний,  тобто  в  центрі  уваги  життя  одного  головного  героя.

Композиція – це  побудова  твору,  розміщення  і  взаємозв’язок  усіх  складових  частин,  порядок  розгортання  подій  і  розстановки  персонажів.

(Записуємо  основні  елементи  сюжету  в  зошити  у  вигляді  плану).

Композиція  повісті  „Інститутка“  (Розповідь  кріпачки  Устини).

І. Експозиція (І р. )

1. Знайомство  з  місцем  події  (панський  маєток),  з  дійовими   особами  (стара  поміщиця і  кріпачки).

2. Підготовка  до  зустрічі  онучки  старої  пані.

ІІ. Зав’язка (ІІ р.)

1.                 Приїзд  панночки-інститутки  з  Києва.

2.                 Розповідь  про  навчання.

ІІІ. Розвиток  дії  (ІІІ р. – ХV) .

1.                 Устину  обирає  покоївкою.

2.                 Мало  не  задушила  Устину.

3.                 Одруження  панночки  з  полковим  лікарем.

4.                 Чудне  панське  кохання.

5.                 Переїзд  до  хутора.

6.                 Знайомство  з  бабусею,  Катрею,  Назаром,  Прокопом.

7.                 Смерть  дитини  Катрі  і  Назара.

8.                 Божевілля  і  смерть  Катрі.

9.                 Народився  син  у  панії,  хрестини.

10.            Одруження  Устини  і  Прокопа.

ІV. Кульмінація. ( р.  ХLI)  

1.                 Сцена  в  саду,  панночка  б’є  бабусю  і  Устину.

2.                 Прокіп  хапає  пані  за  руки.

V. Розв’язка  ( ХLII  - XLVI )

1. Прокопа  віддали  в  солдати.

2. Життя  Устини   і  Прокопа  в  місті.

3. Втеча  Назара  від  панів  („ Мандрівочка – рідна  тіточка“.)

VI. Епілог  (XLVII ) .

1.      Наймитське,  але  вільне  життя  Устини  в  Києві,  чекання  свого  чоловіка  з  походу.

2.      Жагуча  віра,  що  кріпацтво – то  „лихо  дочасне,  не  вічне“

Вчитель:. Основний  прийом  композиції  повісті – це  прийом  антитези,  протиставлення:  добра  бабуся  і  жорстока  та  зла  стара  поміщиця;  розумна  і  сумирна  кріпачка  Устина – і  примхлива  свавільна  „освічена“  панночка – інститутка,  вольові,  сміливі  кріпаки  Прокіп,  Назар  і  безвільний,  „добрий“  пан-ліберал.

 - А  навіщо  письменник  використовує  цей  прийом?  (Таке  протиставлення  допомагає  яскравіше  відтінити  непримиренність  класових  інтересів  панів  і  кріпаків,  підвести  до  думки  про  неминучість  боротьби  між  ними).

 

 1. Кому  присвятила  письменниця  повість  „Інститутка“.

 2. Хто  переклав  цю  повість  на  російську  мову.

 3. Історія  написання  твору.

         Присвятила  Т. Г. Шевченку.

         Переклав  І. Тургенєв  у  1860  р.  

         Українською  мовою  повість  вийшла  у  1862 р.  в  журналі  „Основа“.  Задум  створення  повісті  виник  ще  у  Немирові,  тут  же  вона  і  почала  писати  під  назвою  „Панночка“,  а  закінчила  вже  в  Петербурзі.  В  основу  лягли  враження  від  перебування  в  харківському  пансіоні,  вона  зобразила  одну  з  випускниць  інституту  шляхетних  дівчат.  Під  маскою  гарненької  панянки,  що  вміє  належним  чином  „подати“  себе  в  панському  товаристві,  криється  жахлива  внутрішня  сутність  людини – носія  зла.

3. Вирішення  проблемного  питання. 

Вчитель: 

Більшість  з  вас  вважає  (або  не  вважає) М. Вовчок  українкою.

Зверніть  увагу  на  слова  російського  критика  Дмитра  Писарєва :

         „Його  устами  промовляє  сама  Україна  зі  своєю  розкішною  природою  і  зі  своїм  поетичним  народом,  який  любить  свою  минувшину,  свою  волю  й  свою  поезію,  в  цьому  злитті  автора  з  народом,  у  цьому  цілковитому  відчутті  духу  народу  і  полягає  вся  його  сила,  вся  таїна  його  чарівної  принадності“. (Прокоментуємо  цей  вислів,  звернувши  увагу  на  те,  яку  оцінку  дав   українському  народу,  що  цінує  в  українцях,  і  чи  вважає  М. Вовчка  українкою?)

         - А  тепер  зверніть  увагу  на  слова  Писарєва  „відчуття  духу“  народу?  Що  таке  дух?  (Учні  звертаються  до  словничка:  слова  дух,  духовний,  душа  вони  вже  записували  у  зошити,  тепер  зачитують):

 Дух – це  психічні  здібності,  свідомість,  мислення  або  внутрішній  стан,  моральна  сила  людини і  т. д.

Вчитель:  Ми  вже  говорили  з  вами  раніше,  що  повинні  дбати  про  чистоту  своєї  душі.  А  що  ж  потрібно  розуміти  під  поняттям  душа  (дух)  народу,  ментальність?

    Ментальність – це  спосіб  мислення.  Від  чистоти  душі  кожного  із  нас  залежить  стан  душі  народу.  Що  можна  сказати  про  душу  народу українського  в  минулому?  Якщо  М. Вовчок  відчула  цей  дух,  то  як  вона  його  зобразила  на  сторінках  повісті.  Спробуємо  і  ми  відчути  цей  дух.

4. Аналіз  образів  повісті.  

1) Розділ  ІХ:  „У  хаті  холодок  і  тихо;  стіни  білі  й  німі;  я  сама  з  своєю  душею.  Вітерець  шелесне  та  прихилить  мені  у  віконце  пахучий  бузок  ...“  до  слів:  „... наче  хто  дзвіночки  срібні  видзвонює“.

         - Про  кого  цей  уривок?  Яка  душа  героїні?  (Ви  впізнали  Устину,  яка  вже  трохи  „оченьпала“(одужала)  після того,  як  її  мало  не  задушила  панночка  і  не  тримає  вона  зла  на  неї;  в  душі – світло,  любов  до  природи,  до  дітей.

2)  Уривок  з  р. ХХХ.  „Пісня  так  і  підмиває  мою  душу.  Сама  не  знаю,  чого  душа  моя  бажає:  чи  щоб  він  знову  озвався  під  віконцем,  чи  щоб  не  приходив...“  і  продовжую  з  р.ХХХІІ – „Весела  душа  моя,  і  світ  мій  милий  і  таке  в  світі  гарне  все,  таке  красне!“(Це знову  Устина,  чи  може  людина  з  такими  думками  бути  злою?  Чого  ж  така  щаслива.  Від  кохання.  Навіть  у  такому  ярмі,  горі,  терплячи  знущання,  душа  Устини – чиста,  добра,  весела“.)

3)  А  про  кого  ці  слова?  (Р.ХХІ:  „Він  був  добрий  душею  й милостивий  пан...  та  не  було  в  нього  ні  духу,  ні  сили“.  (Про  чоловіка  панночки).  Тому  бути  добрим  мало,  треба  вміти  не  робити  зла,  протистояти  йому.  То  ми  бачимо,  що  людина  складається  з  тіла,  духу,  душі,  з  цих  трьох  частин  твориться  духовний  ідеал.  Пан  добрий,  але  не  має  духу  перемогти  темну  злу  силу  своєї  дружини.  Тому  крім  зла  і  добра  соціального,  є  зло  внутрішнє – моральне  зло.  Це  боягузтво,  байдужість,  злочинність.  Щоб  людина  стала  поганою,  не  треба  докладати  особливих  зусиль,  а  щоб  зробити  людину  хорошою – о,  це  потребує  страшенної  тяжкої  праці.  – З  чого  ж  починається  зло?  Розглянемо  далі  на  прикладі  образів  повісті  „Інститутка“.  Хто  ж  героїв  повісті – люди  з  мізерними  душами,  не  помічають  страждань  інших,  а  хто – люди  великої  душі – жертвують  своїм  життям  заради  інших.

4) Зачитує  р. ХХХІ  (кінець  та  ХХХV  с.279, 280, 281-  вибіркове  читання.  Особлива  увага  на  р. ХХХV) – „Пан  нишком  од  панії  дав  їй  карбованця  грошей,  та  не  взяла  Катря;  він  положив  їй  на  плече, - скинула  з  себе,  наче  жабу,  ті  гроші.  Як  упав же  той  карбованець  на  муріг, - і  заліг  там,  аж  зчорнів;  ніхто  не  доторкнувся.  Та  вже  сама  пані,  походжаючи  по  двору,  вздріла  і  зняла.  «Се , певно,  ти  гроші  сієш? – каже  на  пана. – Ой,  боже  мій,  боже  мій!» Пан  на  те  нічого  не  сказав,  тільки  зчервонів  дуже.  (Учні  пояснюють  ситуацію,  дискутують,  відмічають  гідність  та  непідкупність  простих  людей).

 –А  чому  ж  „зчервонів“  пан?

5) Зачитаємо  р. ХLI  с.286. Хто  вам  більше  подобається:  бабуся,  Устина,  панночка,  Прокіп,  пан?  Хто  не  подобається  і  чому?  Чому  ні  панночка-інститутка,  ні  пан-лікар  ні  стара  пані,  ні  полковник-кум  не  мають  імені?

6) А  тепер  хочу  звернути  вашу  увагу  на  ще  один  епізод  „Чудне  панське  кохання“  ( р. ХV). 

Вчитель:  Скільки  часу  пройшло,  прошуміло  над  Україною,  а  чи  змінилась  людська  душа?  Чи  одружуються  в  наш  час  молоді  люди,  керуючись  вигодою?  На  жаль,  так.  Час  не  змінює  душу,  її  змінити  може  сама  людина.  Треба  дбати  не  тільки  про  те,  щоб  душа  була  чистою,  доброю,  а  щоб  була  в  ній  сила  духу  аби  протистояти  негідним  вчинкам,  злим  думкам.  Аби  не  стали  ми  схожими  на  лікаря-ліберала.

5.Підсумок  уроку.  

1.                 Слово  вчителя.  Отже,  М. Вовчок  змалювала  кріпаків  морально  вищими  від  поміщиків.  Панській  жорстокості  і  розбещеності  письменниця  протиставила  сердечність  і  моральну  чистоту  селян,  лицемірству – щирість,  облудності – чесність.  Герої  творів  М. Вовчка  часто  плачуть,  але їхні  сльози,  як  слушно  зауважив  Герцен,  „не  сповнюють  душу  лише  безвихідним,  поїдаючим  горем,  а  тремтять,  як  ранкові  росинки  на  зламаних  і  стоптаних  квітах,  яких  не  воскресять  вони,  але  іншим  провіщають  зорю“

1.                 Чому  ж епіграфом  до  уроку  взято  слова  М. Горького?  Кого  з  героїв  повісті  вони  найбільше  стосуються? Чи  повинні  ми  засуджувати  злі  погані  вчинки?

2.                 Чому  саме  таку  назву  дала  письменниця  повісті? (Щоб  ми  звернули  увагу  на  життєву  мету  інститутки:  гроші,  розрахунок,  егоїзм,  розкішне  життя.  Вона  є  носієм  зла,  щоб  ми  не  забували  про  це  і  дбали  не  про  матеріальне,  а  про  духовне.)

3.                 Чому  слова  Горького  більше  можна  адресувати  до  лікаря?

4.                 То  ж  яку  душу  мають  українці? (Щирі,  добрі,  вірні,  вільнолюбні...)?

5.                 А  що  ж  таке  душа,  аура  нації?  (  Душа,  аура  нації  залежить  від  кожного  з  нас.  Які  ми -  така  й  аура  нашої  країни).

6.                 А  чи  можна  змінити,  очистити  ауру,  душу  людини?  ( Займатися  самовихованням,  контролювати  свої  дії,  вчинки).

 

Домашнє  завдання.

1.                 Прочитати  „Інститутка“.

2.      Скласти  характеристику  Устини.