Класна робота № 14 українська література 9 клас Марко Вовчок – ясна зоря нашого письменства.

   Слово вчителя

                        Марко Вовчок

Недавно я поза Уралом

Блукав і господа благав,

Щоб наша правда не пропала,

Щоб наше слово не вмирало;

І виблагав. Господь послав

Тебе нам, кроткого пророка

І обличителя жестоких,

Людей неситих. Світе мій!             Вірш привертає

       Моя ти зоренько святая!                 глибокою щирістю, схви-  

       Моя ти сило молодая!                     льованістю автора, який 

       Світи на мене, і огрій,                     ласкаво називає її

       І оживи моє побите                          своїм «світом», «святою

       Убоге серце, неукрите,                    зоренькою», «молодою

       Голоднеє. І оживу,                           силою», «донею», і                     

       І душу вольную на волю                 навіть «пророком».              

       Із домовини воззову.                                       

       І душу вольную... О доле!                                  

       Пророче наш! Моя ти доня!

       Твоєю думу назову.

                                (Т. Шевченко «Марку Вовчку»)

Цей вірш Шевченко написав під враженням першої зустрічі з українською письменницею Марком Вовчком

 24 січня 1859р. А ще він присвятив їй «Кобзар» 1860 року, поезію «Сон»( «На панщині пшеницю жала...»), схвально відгукнувся  про «Народні оповідання Марка Вовчка».

 

       За які ж заслуги перед нашою культурою піднесена письменниця на такі вершини, чим вона стала такою близькою Великому Кобзареві?

 

 

 

                                                              «Яке піднесене, прекрасне

                                                                створіння ця жінка»

                                                                          Тарас Шевченко

Мета нашого уроку - розкрити класика, жінку дивовижної долі, тим більше гідної пошани, що сама зробила її, цю долю, людину рідкісного благородства і духовної чистоти.

            Марія Вілінська        

            Марко Вовчок          Скажіть, що поєднує ці прізвища?

            Марія Лобач  

Чи це одна й та ж людина?

Бачите, скільки прізвищ вона мала.

 

Існує кілька версій щодо походження псевдонімів письменниці.

1) Пов`язують із назвою села  Немирови - Вовчки, куди письменниця часто ходила, у якому дружила з жінками - селянками і кумувала у них;

2) Богдан Маркович, син письменниці, пояснює його тим, що рід Марковичів походить від козака Марка, прозваного за дуже жорстокий характер «Вовком». «Вовчок» - лагідне похідне слово від Вовка.

3) Є пояснення, що псевдонім від прізвища Маркович. На Україні жінок часто називали за чоловіком - Марковичеві. Отже, трансформоване Марковичка - Марко - Вовчок.

 

Отже, Марко Вовчок походить від прізвища першого чоловіка і народилося  разом із першою книгою.

 

1.   Короткочасне дитинство.

Вітчим, лютий кріпосник, знущався не тільки над кріпаками, а й над своєю сім`єю, яка відтепер жила у вічному страху і мусила терпіти. А от селяни виявились мужнішими. Одного разу, доведені до краю жорстокістю кріпаки з вилами кинулися на нього і мало не вбили. Програвши все, цей нелюд покинув сім`ю. З того часу при слові кріпосник вразливу Марію починало трясти.

2.Навчання у Харківському пансіоні.

Коли дівчинка вчилася у Харківському пансіоні, вона постійно сиділа в бібліотеці, в той час, як її подружки ішли на танці. Вона пам`ятала мамині слова: «Не знатимеш хоч кількох мов не вважай себе культурною людиною».

3. Марія в Орлі у тітки К.Мардовіної, активна участь у щотижневих літературних вечорах.

В Орлі у тітки племінниця виховувла  її дітей.

1859р. тяжко захворівши, Марко Вовчок їде на лікування до Німеччини, Лондона, потім до Італії.

1860 – 1866 рр.- з сином Богданом провела в Парижі.

4. Формування поглядів письменниці. Активне літературне й громадське життя. Співпраця з журналом «Отечественные записки».    

У формуванні народного мислення особливу роль відіграв її чоловік Опанас Маркович.

       У журналі «Отечественные записки» були надруковані кращі її романи російською мовою – «Живая душа», «Записки причетника», «Тёплое гнёздышко».

       З кожним роком увиразнюється громадянська позиція письменниці, все напруженішими стають її стосунки з поліцією. Цензура вимагає притягнути її до суду. Після душевного потрясіння вона виїжджає з Петербурга. Помирає Опанас Маркович, виходить удруге заміж за М. Лобача - Жученка.

6. Останні роки життя.

       Кабардинське містечко Нальчик. Тут під грушею у саду Марко Вовчок переписувала рукописи, знесилена приступали задухи, з олівцем і зошитом у руках засинала, над ними, аж поки в одне лагідне серпневе надвечір`я не заснула навіки. На могилі автора варто висікти слова:

«Постаттями такого масштабу має право пишатися будь-яка країна світу».

 

         Життя і діяльність Марка Вовчка повністю підтверджують правдивість цієї щирої заяви.

Її прах і сьогодні покоїтися в кабардинській землі.

 

Через 50 літ кавказький поет напише:

                        Вкраїни донька, ти жила між нас,

                         Душею чиста, ніби наші ріки,

                         Твоє ім`я - величне, мов Кавказ,

                         Вкарбоване в краю моїм навіки.   

                                                          А. Шомахов

 

       Творча спадщина

- дві книги «Народних оповідань» (1857, 1862);

- 50 оригінальних творів і близько ста перекладів.

Письменницький дебют

«Народні оповідання» - блискучий початок літературної діяльності молодої письменниці.

 І книга (1857р.)                                      ІІ книга ( 1862р.)

1. «Сестра»                                              1. «Три долі»

2. «Козачка»                                            2. «Два сини»

3. «Чумак»                                               3. «Ледащиця»

4. «Одарка»

5. «Сон»

6. «Панська воля» («Горпина»)

7. «Викуп»    

8. «Свекруха»

9. «Знай ляше» («Отець Андрій»)

  10. «Максим Гримач»

  11. «Данило Гурч»

Оповідання «Козачка»

Тема : гірка доля жінки з вільного козацького села, що стає дружиною кріпака.

Розкривається потворна сутність кріпацтва.

Жінка – селянка, багатостраждальна, сумовита, чуйна до чужого горя.

Героїні не спадає на думку активно протестувати проти свого тяжкого й безвихідного становища.

Але образ, овіяний глибоким співчуттям, викликає у читача настрій обурення й протесту проти нелюдської соціальної системи.

У ІІ томі продовжилась тема, прагнення відбити пагубні наслідки кріпацтва в пореформену добу.

Оповідання «Ледащиця»

Тема :  показ під`яремного становища, яке створює людину, і

            навпаки: воля облагороджує.

Кріпачка Чайчиха (мати Насті) постійно «непримітна, покірна, брови здвинуті, чорні очі ямкуваті,.. – коли вільна – «які в неї очі добрі, який усміх ласкавий...»

       Настя вирішила сама здобути собі волі, і хоч виборола її та дісталась вона ціною життя.

Оповідання «Два сини»

Тема:  показ багаторічної царської рекрутчини,

            змальованої у долі бідної селянської родини:

Горе вдови, у якої забрали в рекрути обох синів, її самітня тяжка старість змальовані психологічно тонко.

Твір бринить як сумна лірична пісня.

Людська трагедія передана устами самої бідолашної матері, без пафосу, - природно і просто.

 

Творчість Марка Вовчка – яскравий приклад нерозривної духовної і культурної єдності українських та російських народів.

Марко Вовчок – класик української художньої прози, духом і стилем якої позначені цілі покоління українських письменників.

       Чи справді вона є ясною зорею нашого письменства?

       Дали ми відповідь на це запитання? ( так)

       Високий гуманізм і соціальний пафос, задушевне, натхненне слово, народність, глибина образів – усе це визначає значимість, невмирущу цінність чудової прози Марка Вовчка.

Повість «Інститутка» - найкраща перлина нашої літератури.

 

Домашнє завдання

Прочитати повість «Інститутка»Марка Вовчка, визначити тему твору, головних персонажів;дати характеристику головних героїв; визначити основні компоненти сюжету.