Класна робота №11 українська література 9 клас

 П. Куліш «Чорна рада». Загальнолюдські риси ініціативності, працьовитості, лицарства, благородства, вірності почуттю та обов’язку.  Оцінка роману Т. Шевченком

            

1.Гра «Наведи порядок». Треба правильно розмістити хід подій у романі. (письмово під назвою «сюжетний ланцюжок»)

Зустріч із Сомком – Історія Василя Невольника – приїзд Шрама з Петром на хутор Хмарище -   Обурення обдуреної черні - Одруження Лесі й Петра –  Бенкет Брюховецького з московськими боярами -  Страта Сомка – Викрадення Лесі – Чорна рада.

2.  Слово вчителя. Страта   Сомка,  Шрама – одна з трагічних наслідків Чорної ради. Однак живим залишається Петро. Недарма його ім’я  в перекладі  з грецької мови  означає камінь( від цього імені походить  термін   петрографія – геологічна наука про гірські породи.)

3. Робота  над характеристикою  інших образів роману.

( Характеристики  слід  проілюструвати  цитатами  з  твору).

I     Петро Шраменко та Леся як уособлення символу  незнищенності українців.
« Орел, а не козак!» (Василь Невольник про Петра )

Черевань, звертаючись до божого чоловіка: « Се той Шраменко, що переплив Случ під кулями? Їй – богу, я й досі дивуюсь, що таке молоде, та таке сміле! Пробравсь у лядський табір, убив хорунжого й корогов( прапор) його приніс до  гетьмана.»

Він прямолінійний, відважний, але не мстивий, не злопам’ятний. Зневажає нікчемних і дріб’язкових людей.  Божий чоловік передбачив, що «Ні шабля, ні куля його не одоліє, - і вмре своєю смертю» .  Пам’ятає Петро  слова батька: «Нехай лучче поляже од шаблі і од кулі, аби за добре діло, за цілісність України, що ось розідрали надвоє».

«…умислив собі, після панотцевої  смерті, йти на Запорожжє да, поробивши власним коштом човни, з охочими козаками турецькі городи плюндрувати і жизнь свою по – лицарськи, на полі чи на морі, за християнську віру положити».

 « Леся не спускала з його ( Петра) очей, а в тих очах сіяла й ласка, й жаль, і щось іще таке, що не вимовиш ніякими словами. Сподобавсь, видимо, козак дівчині»  «Леся щебетала, як ластівочка», « Іще не гаразд і весна розгулялась, іще й вишеньки в саду в Лесі не одцвілись, а вже Петро з Лесею  і в парі».

II  Черевань як  уособлення  щасливого хутірського  життя.

«  А що  нам, бгате, до Вкраїни? Хіба нам нічого їсти або пити, або ні в чому хороше походити? Слава тобі, господи, буде з нас, поки нашого віку! Я. бувши б тобою, сидів би лучче дома та та їв би хліб – сіль з упокоєм, аніж мені битись на старість по далеких дорогах та сваритись з міщанами».

 ( Звертаючись до Шрама.)

« А Черевань мірковав про стьожку, що княгиня прислала: « Блакитна; чом же не червона? Козак звик червону стрічку в ковнірі ( те саме, що і  ко́мір —   смужка тканини, хутра, пришита на одязі до країв вирізу для шиї) носити, а се вже, мабуть, польська мода. Дармо, надінемо і польську: однаково вже тепер  на Вкраїні все почалось вестися по – лядськи.»  ( Перед приїздом на Чорну раду )

ІІІ     Кирило Тур як втілення запорозької вольниці та козацького лицарства.

Кирило Тур – найколоритніший персонаж «Чорної ради». Образ оповитий романтикою запорізьких подвигів.  Змальований неоднозначно, нагадує героїв народних дум та історичних пісень. Відважний і великодушний, ладен віддати життя за бойове побратимство. Перед тим, як битися з Петром за Лесю, рятує  йому життя.( «Розігнавшись, скакнув Петро і якраз досяг до другого берега. Аж тут берег під ним – хруп! Одколовсь, і вже козак похиливсь назад. Загув би якраз головою в саме провалля, да Кирило Тур прискочив і вхопив його за руку» ) Приходить до ув’язненого Сомка, щоб ціною власного життя врятувати його. Це пристрасна, сильна натура.

IV   Божий чоловік як носій основної ідеї.

« Звався божим чоловіком сліпий старець - кобзар. Темний він був на очі, а ходив без поводиря;у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. Що ж робив з тими грішми? Викупляв невольників із неволі. Іще ж  до того знав він лічити усякі болісті і замовляти усякі рани».   Лікує Кирила Тура, за це отримає гроші на викуп ще одного невільника.( «Мені усі ви рівні; я в ваші чвари та свари не мішаюсь» ). Він не закликає до боротьби,а спонукає  до милосердя, доброти. « Не слід мені  встрявати до тієї заверюхи», «Наше діло богові  молитись, Спасителю хреститись».

 « Мир нехай навчається добру, слухаючи, як оддавали жизнь за людське благо…» ( Прощаючись з Петром під час останньої зустрічі.)

 -З яким  героєм твору Шевченка можна порівняти божого чоловіка?( З Перебендею)

                             Перебендя, старий, сліпий,-

                             Хто його не знає?

                             Він усюди вештається

                             Та на кобзі грає…

                             Нема йому в світі хати;

                             Недоля жартує

                             Над старою головою,

                            А йому байдуже…(  «Перебендя»).

V  Народ.

Намагаючись об’єктивно оцінити  характер українського народу, П. Куліш наголошує на тому, що вдача українців досить складна та суперечлива. З одного боку хоробрість, відвага, нехтування комфортними умовами життя, з іншого – підступність, неспроможність за улесливими словами Іванця побачити  наслідки своїх рішень( « Назбиралось люду незчисленна сила, і все то була сільська чернь мужики, що позіходились грабовати Ніжень, як пообіцяв їм Брюховецький». Лунали заклики :« Рушаймо панським добром ділитись!»  Потім поступово настає прозріння « Московська сторожа не пускає нашого брата в місто…»  Зрозуміли, що їх  використано й одурено( « І чарки горілки не заробили»). Ні з чим рушили додому.

4.   Оцінка роману Т. Шевченком.

Роман сподобався багатьом діячам тієї доби.

Т. Шевченко так писав:«Спасибі тобі, богу милий друже мій єдиний, за твої дуже добрі  подарунки і особливе спасибі тобі за «Чорну раду». Я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз, і все – таки не скажу більш нічого, як спасибі». ( З листа до П. Куліша  від 5 грудня 1857 року)

 5.Слово вчителя. Звертаючись до складної історичної доби, автор свідомо брався до змалювання не окремого епізоду (саме чорної ради), а до цілісного, багатостороннього зображення української дійсності тих часів. Прагнув підвести як своїх сучасників, так і наступні покоління  до висновків про необхідність національної злагоди українців. « Хто  ж бо того не знає, скільки опісля (Чорної ради)розлито по Вкраїні крові через Іванцеве лукавство да через неситу хтивість московських воєвод?» - запитує автор. На думку П. Куліша, народ помилився,  обравши гетьманом Брюховецького. Історія України могла б рухатися зовсім в іншому напрямку в разі перемоги Сомка.

       Під час останньої зустрічі  у в’язниці  з Кирилом Туром   Сомко сказав слова, над якими обов’язково треба замислитись: « Візьме вона ( правда) верх і без нас… Може, се тілько на науку мирові і пустив господь Україну в руки харцизякам. Не можна, мабуть, інше, як тільки горем да бідою, довести людей до розуму» .

 Отже, настав час нового сприйняття й розуміння першого українського історичного роману, його неупередженої оцінки. Важко тій країні, яка не має своєї історії, важко тому народові, який її забуває. А ще важче тій нації, хто  історію, страшну, криваву й трагічну,  забуває, не робить правильних висновків. Пам’ятаймо про Сомка і Шрама. «Хоть же вони і полягли головами, хоть і вмерли лютою смертю, да не вмерла, не полягла їх слава. Буде їх слава поміж земляками, поміж літописами, поміж усіма розумними головами»

 Я прожила більшу частину свого життя. Бачила багато виборів, обіцянок, які так і не були виконані. На мою думку, краще замість агітаційних матеріалів надрукувати й роздати «Чорну раду», щоб нагадати всім, до яких наслідків призводить необдуманий вибір. Ми повинні нести відповідальність за долю своєї країни.

Домашнє завдання ( на вибір).  (письмово в зошиті, а якщо відео, то на мій блог)

- Придумайте рекламу роману – хроніці «Чорна рада», яка б зацікавила читачів (буктрейлер).

- Напишіть освічення в коханні Лесі(хлопці) , Петру( дівчата).  

- Дайте відповідь на запитання   «Чи повинен    кожен з нас нести відповідальність за долю своєї країни?»