Українська література. 10 клас Класна робота № 1. Жіночі образи роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного. 1. Опрацювати матеріал підручника с. 53-54. 2. Переглянути відео урок за посиланням: https://youtu.be/yWbifuuZKmY. 3. Опрацювати конспект уроку (схеми переписати в зошит): Змальовуючи картини селянського життя Панас Мирний у романi "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?", створює галерею жіночих образiв: Мотрi, Галi й Христi, Явдохи. 1. Яскравим прикладом жiнки-трудiвницi є Мотря, яка працює не покладаючи рук, щоб хоч якось пiдтримати свою родину. Це — одна з найтрагічніших жіночих постатей в українській літературі. У її життi не було щастя, радостi. «Мотря день i ніч в роботi та в роботi; літом — на полi, зимою — вдома». Цiй жінці було дуже важко змиритися з неправдою. Та не тільки соціальні умови пригнiчували Мотрю, великого болю завдав їй рiдний син, зневажаючи її почуття, ображаючи материнське серце. Як склалося життя Мотрі? 4. Панас Мирний психологічно точно написав про це: «Тільки одна мати вміє разом кохати свою дитину й ненавидіти, жалкувати й проклинати…» Скільки горя зазнала, скільки лихих думок передумала в чорні дні, коли син пропивав майно, ображав злими словами: «як підстрелена горлиця тіпається-б’ється, тихо туркоче й стогне, так мати затіпалась на печі в куточку…» Чи була вона щасливою матір’ю? Як Мотрю характеризують інші персонажі твору? (Галя співчутливо і з щирим серцем звертається до свекрухи:«Ви мені, як рідна мати!» Христя також говорила, що Мотря «…така добра, така добра, як рідна мати!» Неймовірні злидні обсідали жінку протягом усього життя, гризли, переслідували її, як власна тінь. Обманута, покинута двожоном Іваном Вареником, без землі, без хліба, в убогій хатині край села, «замужня вдова» мала важке животіння і тяжке страждання. Становище її життя змальоване характерними епітетами: «біднота несказанна, злидні невилазні!», «неодрадне життя. Її страждання, муки й поневіряння ніколи не кінчались. Це добре передано синонімами: «Скільки разів її доля зрадила, її надії розмела, розбила, потопила в безодній прірві гіркого життя!». В молоді роки Мотря жила по сусідах і вмерла в чужій хаті, не зазнавши щастя. Чому Мотря сама заявила про злочин сина у волость? З психологічною переконливістю вмотивовано останній крок жінки. Вона все була готова віддати заради сина. Та, не витримавши страшних випробувань, які впали на її сиву голову, не знісши кривавого розбишацтва Чіпки, мати викриває його злочини. Такі дії матері, тяжкі й болісні виправдані всією логікою розвитку образу. Мати не могла мовчати, цього не дозволяла її совість, вихована народними етичними нормами. Більше того почуття вселюдської справедливості в критичний момент виявилися у неї сильнішими від особистої материнської жалості до рідного сина. Так, образ матері-страдниці, її чесні, справедливі рішення і дії набирають символічного звучання: це сама справедливість, саме людське сумління карали й злочин, і злочинця, ким би він не був. Такий поворот у розвитку образу нещасної жінки, здійснений авторами, ще раз засвідчує неминучість перемоги добра над злом як однієї з етичних засад нашого народу. 2. З дитячих літ Чіпка виніс найтепліший спогад про бабу Оришку. Бита горем та невилазними злиднями, баба Оришка зберегла в собі людяність, доброзичливість і теплоту. Прообразом баби Оришки була няня Івана Білика та Панаса Мирного — кріпачка Ірина Костянтинівна Батієнко, яка й після звільнення від кріпацтва залишалася в Рудченків доглядала їхнє миргородське дворище. Була Оришка чесною, справедливою, безгрішною людиною усе життя, тому і вмерла легко, як заснула (не так, як Явдоха). 3.Надзвичайно трагічним постає в романі образ Галі. Вона уособлює дівочу красу, подружню вірність і моральну чистоту — найпривабливіші риси українського національного характеру. Саме в стосунках із Галею якнайповніше розкриваються багатий внутрішній світ Чіпки, його кращі людські якості. Дівчина не сприйняла способу життя свого батька й поставила коханому умову для одруження — покинути розбійництво. Отже, людина може бути сильнішою за долю, попри все вона здатна обирати шлях добра. В образі Галі авторові найбільш пощастило відобразити високі моральні якості, благородні людські почуття. Якою постає перед нами Галя? Із ким порівнює її автор? Щира, весела усмішка на устах, добрі оксамитові очі, вся невеличка, в’юнка постать «польової царівни», мов у дзеркалі, відбивають її внутрішні якості, основні риси характеру дівчини. Автор зображає її красунею, порівнює її з перепілкою, білочкою, причудою, що заворожила парубка.. («Це все, що на мені, — все грабоване! Ти думаєш і не давить воно мене? Мов хто рукою за горло душить, випирає дух з мене… Ще день — сяк-так, переможеш… А вночі ляжеш спати, то й привиджується тобі: буцім лізе хто, кричить: «Оддай мій платок!..» — та й тягне за волосся… «Оддай моє намисто!.. — та й хапає холодними, як лід, руками за шию… Ти думаєш… легко воно мені носити його, — оце рам’я?., легко?! Та як ухопить зо зла руками шовкову спідницю, так і рознизала од подолу аж до самого стану…». Просить Чіпку покинути товариство, розбійне життя і пристати до чесної праці: «- Ні, покинь! Покинь!.. — А то я сама задавлю тебе своїми руками… — нестямно белькоче вона, обвивши його шию руками, та обдаючи гарячими поцілунками».) Як ставилися інші персонажі до Галі? «Галя сама коло господарства ходила: коло корів та овечат і біля печі – всюди сама: Мотрі не підпускала». Свекруха: «Як ти увійшла до нас, то мов праведне сонце вступило в хату, немов нам очі розв’язала, світ повила рожевим квітом…». Христя:«То вже що багата та вродлива, а привітна, та вбачлива до кожного». Галя прагнула змінити Чіпку. Чи вдалося це їй? «…Вона бачила – серце її правду казало, - що не вдержать уже їй Чіпки біля себе, що йому остогидло таке життя – не вдовольняло його… І вона тихо-тихо, потай од Чіпки, нишком плакала…» Галя справді не була «щасливою, не принесла й Чіпці щастя». Чіпчиною поведінкою була доведена до відчаю, і потрібний був ще один моральний удар, щоб життя її відкинуло на грань божевілля й смерті. Видовище страшної розправи, яку влаштував Чіпка над безневинними людьми, мотивуючи це боротьбою за «людську рівність», зламало молоду жінку остаточно. «Так оце та правда?!» — крикнула вона з божевільним сміхом в обличчя чоловікові, показуючи на маленьку Хоменкову дочку в закривавленій сорочечці. Не змігши пережити таке болісне прозріння, Галя повісилась. Її трагічна загибель є пасивним протестом проти особистої Чіпчиної несправедливості, проти всієї тодішньої соціальної дійсності. Як ви думаєте, чому, виростаючи у такій злочинній сім’ї, Галя не стала такою ж, як її батьки? Образ Галі є яскравим прикладом порушення взаємозв’язків генетичного коду людини і її особистості. Це порушення автор використовує свідомо, намагаючись утвердити людину, як найвищу цінність земного буття. Звичайно, той факт, що Галя формується, як добра, чесна, правдива жінка у брудному злодійському середовищі перечить законам реалізму, але виправдовується авторським задумом, його побажанням протиставити образ Галі образу Чіпки, підкреслити, що людина в будь-якій ситуації повинна ставати вище своїх емоцій. Психологічно письменник нічим не вмотивовує такий феномен виховання. Автори залишають розгадати його нам, читачам. 4. Людиною, перед якою Мотря виливала своє горе, якiй вона скаржилася на своє злиденне життя, була Христя. Ідеєю шукання правди освітлений у романі й образ Христі. Вона на все життя залишилася доброю й співчутливою людиною. Одружившись із Грицьком, Христя зажила в родинному затишку. Проте чи було її сімейне життя спокійним? Ні, передусім тому, що її чоловік не співчував людям, був байдужим та егоїстичним. Христя відчувала, що Грицько при потребі може зректися правди й легко змиритися з кривдою. Важкі будні селянського життя, щоденні хатні турботи, догляд за малими дітьми втягують Христю в звичайне для мільйонів трудящих жінок життя, проте серце її завжди було чуйним до людського горя. 5. Явдоха все життя провела серед злодіїв і помирає зненацька, що символізує миттєвість та нікчемність такого буття. Що ви можете сказати про Явдоху? Які риси характеру їй притаманні? Чому, на вашу думку, Явдоха не стала порядною людиною? Виросла в таких умовах, де не могла стати доброю та порядною, тому що її батьки навмисне штовхнули її ще дитиною на злочини. Явдоха — дитя соціального дна, злодійка-багачка. Ще дитиною призвичаїлася вона до крадіжок, а потім і до торгівлі красою і тілом, стала армійською повією. Одружившись із розбійником Максимом, перетворилася на сільську багачку. Для Явдохи нічого святого в житті не було. Вона зневажає чесних трудівників. Нажива й прибуток були для Явдохи найголовніші. Але Явдоха й ніжна, любляча мати. Та, прагнучи виростити й забезпечити дитину, вдається до крадіжок. Образом Явдохи письменник стверджував, що мораль злодіїв, розбійників – однакова. Підсумок. Аналізуючи жіночі образи у романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», ми захоплюємося вмінням Панаса Мирного пов’язати долю своїх героїнь із подіями тогочасного суспільного життя. Вражає майстерність письменника у розкритті психології людської особистості. Надовго залишаються в пам’яті розважлива баба Оришка і добросердна Христя. Стискається серце від думки про смерть Галі. До болю хвилює трагедія матері-трудівниці Мотрі. Всі вони — вагомий внесок Панаса Мирного у художню галерею жіночих образів української класичної літератури. Мати Чіпки підноситься за її моральність, страждання і тяжку працю; навіть зрада сина витлумачується як її моральне досягнення. Галя – це символ цноти, праведності, чесності й гуманності. Жінка у творчості Панаса Мирного майже завжди уособлює внутрішню красу людини, благородство, працьовитість та злагоду. Навіть тоді, коли йдеться про жінок, яких змарнувала їхня лиха недоля, письменник із непереборним болем і співчуттям розбирається у причинах, що знівечили жіночу душу. Жіночі образи у романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» сповнені трагізму. Вони не в змозі змінити своєї долі. Тяжке життя та загальна несправедливість накладають відбиток на їх долю. Кожна з них, як може, намагається врятувати Чіпку, але всі їхні спроби марні. І якщо в душі цього складного, неоднозначного і непересічного героя постійно точиться боротьба добра зі злом, то жінки в його житті незмінно символізують добро. Отже, змальовані Панасом Мирним жіночі образи роману втілюють прагнення до щастя, до миру і затишку. Маючи добре серце, Мотря, Галя та Христя не зазнали повною мірою материнського й жіночого щастя. 4.Домашнє завдання: записати в зошит характеристику одного з персонажів «пропащої сили» ( Максим Гудзь, Чіпка, друзі Чіпки).