Класна робота №11 українська література 9 клас
П. Куліш «Чорна рада». Загальнолюдські риси
ініціативності, працьовитості, лицарства, благородства, вірності почуттю та
обов’язку. Оцінка роману Т. Шевченком
1.Гра «Наведи порядок». Треба правильно розмістити хід
подій у романі. (письмово під назвою «сюжетний
ланцюжок»)
Зустріч із Сомком – Історія Василя Невольника – приїзд
Шрама з Петром на хутор Хмарище -
Обурення обдуреної черні - Одруження Лесі й Петра – Бенкет Брюховецького з московськими боярами
- Страта Сомка – Викрадення Лесі – Чорна
рада.
2. Слово
вчителя. Страта Сомка, Шрама – одна з трагічних наслідків Чорної
ради. Однак живим залишається Петро. Недарма його ім’я в перекладі
з грецької мови означає камінь(
від цього імені походить термін петрографія – геологічна наука про гірські
породи.)
3.
Робота над характеристикою інших образів роману.
( Характеристики
слід проілюструвати цитатами
з твору).
I Петро Шраменко та
Леся як уособлення символу незнищенності
українців. « Орел, а не козак!» (Василь Невольник про Петра )
Черевань, звертаючись до божого чоловіка: « Се той Шраменко, що переплив
Случ під кулями? Їй – богу, я й досі дивуюсь, що таке молоде, та таке сміле!
Пробравсь у лядський табір, убив хорунжого й корогов( прапор) його приніс
до гетьмана.»
Він
прямолінійний, відважний, але не мстивий, не злопам’ятний.
Зневажає нікчемних і дріб’язкових людей.
Божий чоловік передбачив, що «Ні шабля, ні куля його не одоліє, - і вмре
своєю смертю» . Пам’ятає Петро слова батька: «Нехай лучче поляже од шаблі і
од кулі, аби за добре діло, за цілісність України, що ось розідрали надвоє».
«…умислив
собі, після панотцевої смерті, йти на
Запорожжє да, поробивши власним коштом човни, з охочими козаками турецькі
городи плюндрувати і жизнь свою по – лицарськи, на полі чи на морі, за християнську
віру положити».
« Леся не спускала з його ( Петра) очей, а в
тих очах сіяла й ласка, й жаль, і щось іще таке, що не вимовиш ніякими словами.
Сподобавсь, видимо, козак дівчині» «Леся
щебетала, як ластівочка», « Іще не гаразд і весна розгулялась, іще й вишеньки в
саду в Лесі не одцвілись, а вже Петро з Лесею
і в парі».
II Черевань як
уособлення
щасливого хутірського життя.
« А що нам, бгате, до Вкраїни? Хіба нам нічого їсти
або пити, або ні в чому хороше походити? Слава тобі, господи, буде з нас, поки
нашого віку! Я. бувши б тобою, сидів би лучче дома та та їв би хліб – сіль з
упокоєм, аніж мені битись на старість по далеких дорогах та сваритись з
міщанами».
( Звертаючись до Шрама.)
« А Черевань мірковав про стьожку, що княгиня прислала: « Блакитна; чом же
не червона? Козак звик червону стрічку в ковнірі ( те саме, що і ко́мір — смужка тканини,
хутра, пришита на одязі до країв вирізу для шиї) носити, а се вже, мабуть,
польська мода. Дармо, надінемо і польську: однаково вже тепер на Вкраїні все почалось вестися по –
лядськи.» ( Перед приїздом на Чорну раду
)
ІІІ Кирило Тур як
втілення запорозької вольниці та козацького лицарства.
Кирило Тур – найколоритніший персонаж «Чорної ради». Образ оповитий
романтикою запорізьких подвигів.
Змальований неоднозначно, нагадує героїв народних дум та історичних
пісень. Відважний і великодушний, ладен віддати життя за бойове побратимство.
Перед тим, як битися з Петром за Лесю, рятує
йому життя.( «Розігнавшись, скакнув Петро і якраз досяг до другого
берега. Аж тут берег під ним – хруп! Одколовсь, і вже козак похиливсь назад. Загув
би якраз головою в саме провалля, да Кирило Тур прискочив і вхопив його за
руку» ) Приходить до ув’язненого Сомка, щоб ціною
власного життя врятувати його. Це пристрасна, сильна натура.
IV Божий чоловік як носій основної ідеї.
«
Звався божим чоловіком сліпий старець - кобзар. Темний він був на очі, а ходив
без поводиря;у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. Що ж
робив з тими грішми? Викупляв невольників із неволі. Іще ж до того знав він лічити усякі болісті і
замовляти усякі рани». Лікує Кирила
Тура, за це отримає гроші на викуп ще одного невільника.( «Мені усі ви рівні; я
в ваші чвари та свари не мішаюсь» ). Він не закликає до боротьби,а
спонукає до милосердя, доброти. « Не
слід мені встрявати до тієї заверюхи»,
«Наше діло богові молитись, Спасителю
хреститись».
« Мир нехай навчається добру, слухаючи, як
оддавали жизнь за людське благо…» ( Прощаючись з Петром під час останньої
зустрічі.)
-З яким
героєм твору Шевченка можна порівняти божого чоловіка?( З Перебендею)
Перебендя, старий,
сліпий,-
Хто його не знає?
Він усюди
вештається
Та на кобзі грає…
Нема йому в світі
хати;
Недоля жартує
Над старою
головою,
А йому
байдуже…( «Перебендя»).
V Народ.
Намагаючись
об’єктивно
оцінити характер українського народу, П.
Куліш наголошує на тому, що вдача українців досить складна та суперечлива. З
одного боку хоробрість, відвага, нехтування комфортними умовами життя, з іншого
– підступність, неспроможність за улесливими словами Іванця побачити наслідки своїх рішень( « Назбиралось люду
незчисленна сила, і все то була сільська чернь мужики, що позіходились
грабовати Ніжень, як пообіцяв їм Брюховецький». Лунали заклики :« Рушаймо
панським добром ділитись!» Потім
поступово настає прозріння « Московська сторожа не пускає нашого брата в
місто…» Зрозуміли, що їх використано й одурено( « І чарки горілки не
заробили»). Ні з чим рушили додому.
4. Оцінка роману Т. Шевченком.
Роман сподобався багатьом діячам тієї
доби.
Т. Шевченко так писав:«Спасибі
тобі, богу милий друже мій єдиний, за твої дуже добрі подарунки і особливе спасибі тобі за «Чорну
раду». Я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз, і все – таки не скажу
більш нічого, як спасибі». ( З листа до П. Куліша від 5 грудня 1857 року)
5.Слово вчителя. Звертаючись
до складної історичної доби, автор свідомо брався до змалювання не окремого
епізоду (саме чорної ради), а до цілісного, багатостороннього зображення
української дійсності тих часів. Прагнув підвести як своїх сучасників, так і
наступні покоління до висновків про
необхідність національної злагоди українців. « Хто ж бо того не знає, скільки опісля (Чорної
ради)розлито по Вкраїні крові через Іванцеве лукавство да через неситу хтивість
московських воєвод?» - запитує автор. На думку П. Куліша, народ помилився, обравши гетьманом Брюховецького. Історія
України могла б рухатися зовсім в іншому напрямку в разі перемоги Сомка.
Під час останньої зустрічі у в’язниці з Кирилом Туром Сомко сказав слова, над якими обов’язково треба
замислитись: « Візьме вона ( правда)
верх і без нас… Може, се тілько на науку мирові і пустив господь Україну в
руки харцизякам. Не можна, мабуть, інше,
як тільки горем да бідою, довести людей до розуму» .
Отже, настав час нового сприйняття й розуміння
першого українського історичного роману, його неупередженої оцінки. Важко тій
країні, яка не має своєї історії, важко тому народові, який її забуває. А ще
важче тій нації, хто історію, страшну,
криваву й трагічну, забуває, не робить
правильних висновків. Пам’ятаймо про
Сомка і Шрама. «Хоть же вони і полягли головами, хоть і вмерли лютою смертю, да
не вмерла, не полягла їх слава. Буде їх слава поміж земляками, поміж
літописами, поміж усіма розумними головами»
Я прожила більшу частину свого життя. Бачила
багато виборів, обіцянок, які так і не були виконані. На мою думку, краще
замість агітаційних матеріалів надрукувати й роздати «Чорну раду», щоб нагадати
всім, до яких наслідків призводить необдуманий вибір. Ми повинні нести
відповідальність за долю своєї країни.
Домашнє завдання ( на вибір).
(письмово в зошиті, а якщо відео,
то на мій блог)
- Придумайте рекламу роману – хроніці «Чорна рада», яка б зацікавила
читачів (буктрейлер).
- Напишіть освічення в коханні Лесі(хлопці) , Петру( дівчата).
- Дайте відповідь на запитання «Чи
повинен кожен з нас нести
відповідальність за долю своєї країни?»
Коментарі
Дописати коментар