Класна робота № 12 українська  мова 10 клас

 ІМЕННИКИ ЧОЛОВІЧОГО ТА ЖІНОЧОГО РОДУ, ЩО ОЗНАЧАЮТЬ НАЗВИ ЛЮДЕЙ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ (ПОЕТ - ПОЕТЕСА, ПОЕТКА; ДИРЕКТОР - ДИРЕКТОРКА, РОБІТНИК - РОБІТНИЦЯ ТА ІН.). ІМЕННИКИ СПІЛЬНОГО І ПОДВІЙНОГО РОДУ

Інтелектуальна розминка

► Прочитайте і поясніть значення вислову. Знайдіть і виправте морфологічну помилку. Чим вона зумовлена?

Найбільшу душевну біль нам приносять наші власні ілюзії, фантазії і мрії.

Передбачення на основі спостереження

► Прочитайте рядки з художніх творів. Пригадайте їхні назви.

► Поясніть, що об’єднує виділені слова.

► Визначте тему, мету й завдання уроку.

Тяжко мені сиротою

На сім світі жити:

Свої люде — як чужі,

Ні з ким поговорити...

Т. Шевченко

Тараса непереможно тягнула до себе все тая ж обшарпана каліка-школа, яка мала над ним якусь магічну силу. Дяка-запорожця вже в школі не було, прислано з города другого, Бугорського, молодого, більш ученого, але лютого, гірше звіра, і п’янюгу такого, якого, казали, світ не бачив (С. Васильченко).

Творчий переклад

► Перекладіть українською мовою подані слова, визначте їхній рід. Узгодьте ці іменники з прикметниками.

Боль, дробь, корь, накипь, насыпь, посуда, продажа, путь, пыль, Сибирь, степень, степь, собака, запись, подпись, тополь, шатер, перепись.

Бесіда

· Про які іменники говорили на минулому уроці? Із чим це пов’язано? Наведіть приклади.

· Які питання, пов’язані з родом іменників, потрібно також розглянути? Що вам про це відомо?

Спостереження над мовним явищем

► Визначте рід іменників, доберіть до них відповідні прикметники.

► Чи можливі варіанти?

► Які труднощі у вас виникли?

► Як називаються такі іменники й чому?

Сирота, директор, вовчище.

1) Іменники спільного роду — це слова, які можуть називати осіб як чоловічої, так і жіночої статі (вони здебільшого характеризують певні якості особи): нероба, рева, базіка, нікчема, жаднюга, ледащо, потвора тощо (мають закінчення -а, рідше -о). У реченні узгоджуються з іншими частинами мови як у жіночому, так і в чоловічому роді: нестерпна базіка — нестерпний базіка.

Творчий диктант

► Замініть подані вирази одним словом — іменником спільного роду.

□ Людина, яка пише лівою рукою —...

□ Людина, яка багато теревенить —...

□ Той, хто плаче без причини —...

□ Неуважна людина —...

□ Працівник пошти, який розносить газети та журнали —...

□ Людина, у якої немає батьків —...

□ Працьовита людина —...

□ Неуважна людина — ...

□ Людина з дефектом мови, що полягає в невмінні правильно й чітко вимовляти деякі слова чи звуки —...

□ Той, хто навчився чого-небудь самостійно, без систематичного навчання, без керівника —...

□ Той, хто мешкає поруч, поблизу кого-небудь —...

Назви осіб за професією, посадою, званням, видом діяльності належать до іменників чоловічого роду, хоча можуть називати осіб різних статей: Молодий інженер розробив проект. Досвідчений лікар проконсультувала пацієнта. Від окремих творяться назви осіб ж. р., але вони мають стилістичні обмеження (учителька, директорка, майстриня, поетеса і поетка тощо).

Гра «А можна?»

► Від поданих іменників утворіть (де можливо) іменники жіночого роду.

Секретар, Учитель, Психолог, Бібліотекар, Воротар, Господар.

► Складіть по два речення з кожним словом: одине речення так, щоб це слово виступало іменником чоловічого роду, а друге — жіночого.

Іменники подвійного роду утворені за допомогою суфіксів -ище, -исько. Зміна граматичного роду криється в системі мови і пов'язана з формою слова: закінчення -е, -о є виразниками віднесеності до середнього роду: іменники чол. і сер. роду (хлопець — хлопчисько, вітер — вітрище, ніж —ножище, дуб — дубище), жін. і сер. роду (свекрушища / свекрушисько, ручище, дівчисько, бабище, бородище). Взаємодія форм чол. і сер, роду, а також жін. і сер. роду в назвах істот завершується, як правило, перевагою форм чол. і жін. родів. У назвах неістот домінує зворотній процес (косище, ямище, головище).

Гра «Перетворення».

► До поданих іменників доберіть спільнокореневі іменники подвійного роду, утворені суфіксальним способом.

► Для якого стилю мовлення характерні такі слова?

► Окремо запишіть іменники, від яких не можна утворити такі відповідники. Поміркуйте, чим це пояснюється.

Баба, режисер, професор, поет, ручка, дід, велосипед, кравець, співак, чоловік, хлопець, солдат, заєць, патріот, ведмідь, молодець.

Робота з текстом

► Прочитайте текст Бориса Рогоза «Хрещатик» і перекажіть його.

► До якого стилю він належить?

► Чи погоджуєтесь ви з автором тексту щодо вживання іменників на позначення назв осіб за професією, посадою, званням, видом діяльності?

У «Юрті Ворона» Івана Єфремова мені запам’ятався діалог старого робітника Фоміна з геологом Александровим.

«Фомін насупився, зітхнув і, щоб перевести розмову, запитав:

— Дружина ваша, вона теж геологом працює?

— Так,— усміхнувся Александров,— справжня геологиня!

— Як це ви сказали — геологиня? — перепитав Фомін.

— То я навчився називати від студентів. Мені подобається, і, здається, так правильніше.

— Чому правильніше?

— Та тому, що в царські часи у жінок не було професій, і всі спеціальності називалися в чоловічому роді, для чоловіків. Для жінок же залишалися найнепрестижніші, я вважаю, напівпрезирливі: курсистка, машиністка, медичка. І досі ми старими пережитками дихаємо, кажемо: лікар, геолог, інженер, агроном. Жінок-фахівців майже стільки ж, як і чоловіків, і виходить мовна нісенітниця: агроном пішла в поле, лікар зробила операцію. Або доводиться додавати: жінка-лікар, жінка-геолог. Наче спеціаліст другого сорту, чи що...»

Александров багато в чому має рацію. Але не треба забувати, що поміж іменниками — назвами професій, звань, посад — трапляються такі, у яких чоловічий рід начебто й не обумовлений статтю. Адже, коли говоримо «потрібен соціолог», усім зрозуміло, що йдеться не обов’язково про чоловіка. Ми давно звикли до такої граматичної умовності.

Важливо знати й особливості того типу мовлення, у якому це слово переважно вживається, — наукового та ділового функціональних стилів. Чим далі воно від цих сфер і ближче до побутової, тим імовірніша його, сказати б, жіноча відповідність, і навпаки.

У міру набуття чоловічих спеціальностей представницями прекрасної половини людства з’явилися: бандуристка, організаторка, лікарка, доповідачка та інші. Цей продуктивний процес триває. Слова авторка, вчителька, аспірантка, журналістка, контролерка, лекторка, редакторка, дописувачка та інші, зафіксовані в словниках, цілком нормативні. От і треба ними користуватися, а не вдаватися в розповіді про жінок до лексем журналіст, редактор, автор. Бо такі конструкції суперечать морфолого-стилістичним нормам української мови. Вони є наслідком невмотивованого перенесення рис офіційно-ділового стилю (де підкреслюється не стать людини, а її службове чи суспільне становище) на художнє, публіцистичне та розмовне мовлення.

Проте для низки слів, зокрема академік, педагог, міністр, ректор, президент, кандидат, онколог, енергетик та інших, немає і, мабуть, не буде жіночих відповідників через уже зазначену причину. А щодо чоловічої форми касир, продавець, ліфтер в офіційних, урочистих привітаннях жінкам на їхнє свято, то вона цілком прийнятна (і навіть законна) у такому випадку.

Дехто висловлює міркування, що, наприклад, лексему поет (коли мовиться про жінок) слід застосовувати до майстрів слова, а поетеса — до пересічних митців. Погодитися з цим важко. Славетна поетеса античного світу Сапфо (VII-VI ст. до н. е.) не втрачала в славі через те, що греки звали її не пойетес (поет), а пойетріа (поетеса). Та й в українській мові слова поетеса, поеткаозначають жінка, яка пише вірші. А вимір її таланту виражається епітетами геніальна, велика, видатна, відома, знана та іншими. «Наші критики ставлять в одну лінію і поетів, і поетес, і літераторів, і літераторок; не знаю, як хто, а я не раз казала їм за це спасибі» (Леся Українка).

І ще. Ось ви заходите в школу, відчиняєте двері кабінету директора, а там за столом — жінка. І хоча є слова директорша, директорка, директриса, ви називаєте її лексемою чоловічого роду — директор, бо ті назви здаються вам грубими, образливими. Як і

редактриса, критикеса. А утворіть жіночий рід професій пілот, електрик, вівчар, водій. Спробували? Отож-бо. Не все так просто.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

► Виконайте завдання одного з варіантів (на вибір)

1-й варіант. Складіть речення з поданими нижче словами на означення осіб чоловічої та жіночої статі. Поміркуйте, у яких функційних стилях перевага віддається іменникам чоловічого роду для називання цих професій, посад, учених звань тощо. Які форми жіночого роду можливі лише як розмовно-просторічні?

Академік, геолог, декан, директор, доктор, доцент, друкар, інженер, кандидат, керівник, коректор, машиніст, механік, муляр, нотаріус, організатор, психолог, професор, редактор, ректор, суддя, токар.

2-й варіант. Складіть із кожним іменником спільного роду речення, щоб один і той же іменник стосувався особи то чоловічої, то жіночої статі.

Замазура, забіяка, задавака, гуляка, ледацюга, невдаха, нездара, нероба, плакса, сирота, трудяга.

3-й варіант. Складіть із кожним іменником подвійного роду речення, щоб один і той же іменник був представлений різними родовими формами.

Вовчище, бабище, бородище, гарбузище, дівчисько, вітрище, ручище.

► Виконайте тестові завдання.

Тестування

1. У якому рядку іменники мають неоднаковий рід?

А Життя, узбережжя, обличчя, зілля, знання;

Б сонце, озеро, полотно, село, зерно;

В біль, цвіль, туш, базіка, директор;

Г радість, цікавість, розповідь, нехворощ, вість.

2. Спільний рід мають усі іменники варіанта:

А нероба, забіяка, юрист, бідолаха;

Б незграба, суддя, тренер, сирота;

В ледащо, лівша, рева, листоноша;

Г староста, професор, зануда, базіка.

3. Укажіть іменник подвійного роду:

А замазура;

Б плавчиха;

В кравчиня;

Г вітрище.

4. Іменники спільного роду називають:

А малят безвідносно до їхньої статі (немовля, оленя);

Б осіб за професією, посадою, званням, видом діяльності;

В предмети, осіб із суфіксами -ище, -исько;

Г осіб як чоловічої, так і жіночої статі, що характеризуються певними якостями.

5. Знайдіть рядок з іменниками СПІЛЬНОГО роду:

А груша, лівша;

Б ледащо, невдаха;

В нероба, дівча;

Г директор, слуга.