Конспект уроку № 9 українська література 7 клас

           Олег Ольжич. Життєвий шлях.

 Епіграф:

"Віднайшовши героїчний життєвий ідеал, нація не боїться уже ніяких фізичних ударів. З почуттям власного благословення на чолі, назавжди рішена на свойому шляху, в революції народжена, сучасна Україна спокійним ликом зустрічає негоди і бурі, знаючи, що вони розвіються, а вона буде", - Олег Ольжич

1.Слово учителя.

У радянські часи ім’я Олега Кандиби ( знаного під псевдонімом Олег Ольжич) було під жорстоким "табу". Водночас без цієї людини неможливо уявити культурне та політичне життя української нації у 1920-1940-х рр., не кажучи вже про національно-визвольний рух періоду Другої світової війни.

Олег Ольжич - син відомого українського поета Олександра Олеся - прославився як поет, публіцист, вчений-археолог, історик, громадський і політичний діяч.
           У творчому доробку письменника - кілька поетичних збірок ("Рінь", "Вежі", "Підзамчя"), оповідання для дітей "Рудько", публіцистичні статті, наукові дослідження з археології.

Не здійснилась за коротке життя поета його мрія - бачити Україну самостійною, незалежною державою. Він був закатований фашистами у концтаборі Заксенхаузен (неподалік Берліна). Німецьким загарбникам, як і поневолювачам з боку радянської Росії, не хотілося бачити Україну вільною. І ті, і ті готували для неї ярмо. Вона була джерелом робочої сили, багатим на природні копалини краєм, місцем, де можна поживитись плодючими землями, деревиною. Одна тоталітарна система повстала проти іншої, і в цій борні такими необхідними для самосвідомого українця стали господні "дари", яких не зможе відняти ніхто:
                          Любов і творчість, туга і порив,
                          Відвага і вогонь самопосвяти!
         Маючи саме ці риси в своєму характері, українець, на думку Ольжича, зможе колись врешті стати переможцем, обрати свій шлях . Для Ольжича - це шлях  волі, національного визволення.

Ольжич гартував характер української людини, бо хотів, щоб залізний характер мала українська нація.

Про Олега Ольжича знято повнометражний двосерійний художньо-документальний фільм-трилогію за сценарієм Леоніда Череватенка, режисер Аркадій Микульський "Я камінь з Божої пращі...", що об'єднує стрічки: «Ольжич» (1996), «Доба жорстока, як вовчиця», «Незнаний воїн» (2000). Фільм удостоєний Національної премії ім. Шевченка 2002-го року.

2. Бесіда

-         Про яку добу нашої історії говоритимемо сьогодні?

-         Що ви знаєте про Велику Вітчизняну війну?

-         Чому Німеччина воювала із Радянським Союзом?

-         Що ви знаєте про ОУН ?

-         Чому радянська влада переслідувала членів ОУН?

Отже, сьогодні ми поговоримо про людину, яка твердо була переконана, що українці збудують для себе й нащадків своїх Вкраїнську за духом державу!

         3. Коментар учителем портретної характеристики Олега Ольжича.

«Скрізь, де тільки пульсувало українське життя, можна було побачити високого, стрункого, худорлявого чоловіка в сірому осінньому, вітром підбитому плащі, капелюсі та у звичайних грубих черевиках. Цієї людини не можна було не помітити, хоч в ньому не було нічого надзвичайного. Але при першому погляді вражали й полонили його глибокі синьо-сірі очі. В його погляді перехрещувались глибина і м’якість моря з гостротою  леза сталевого меча. Тією гостротою погляду він ніколи не позував, але видко було, що від цього ока не скриється нічого», — пригадувала  О.Дніпрова.

  4. Біографія О. Ольжича.     

 “Український” період 1907-1913 рр.

 Олег Ольжич народився 8 липня 1907р. у Житомирі. Його батько — відомий український поет Олександр Олесь, мати — вчителька Віра Свадковська, в жилах якої текла українська, білоруська, грецька кров. Їх сина Олега, який вже змалку відрізнявся особливими здібностями, можна було б назвати улюбленцем долі. Виключні таланти могли забезпечити йому блискуче майбутнє вченого-археолога (яким, власне, він і став) і видатного українського поета. Але доля обрала його для іншого — для боротьби за свободу України.
        Вже у 8 років хлопчик починає писати вірші, потім - коротенькі оповідання про тварин (одне з них, «Рудько», нинi часто друкується у хрестоматіях для дітей). Олег змалку багато читав, в чому йому порадником та керманичем був батько .

         Шкільну освіту Олег Ольжич отримав у Пущі-Водиці під Києвом, куди переїхала сім’я у 1909 р. До 16 років Ольжич жив на Україні, був свідком великих і драматичних подій. Не раз він з хвилюванням згадував рідний Житомир і шкільне навчання в Пущі-Води під Києвом. Його мати, Віра Антонівна, говорила, що коли чоловік виїхав за кордон, вони з Олегом бідували. Олег часто ходив у далекі села вимінювати за різні речі картоплю та борошно. Іноді в сніг і холод ніс на плечах важкий мішок, щоб прогодуватися під час післяреволюційної розрухи.

Незважаючи на негаразди, він охоче й напружено вчився, був дуже здібним. Батько не без гордості говорив, що Олег ще дитиною чудово малював і виявляв здібності до музики, граючи на піаніно та скрипці. «Ви звернули увагу на його пальці? Його руки — це руки віртуоза!» Олесь сяяв, коли говорив про свого сина. Ще дитиною Олег Ольжич написав п’єску на три дії про козацькі часи і сам її обробив.

 “Чехословацький” період  1923-1929 рр.  

 У 1923 р. до батька, що жив тоді під Прагою, приєднався разом з матір’ю 16-річний Олег.

На початку 1925 р. Олег став студентом філософського факультету Карлового університету в Празі - одного з найстаріших вузів Європи. Там обдарований юнак захоплюється археологією та теорією мистецтв, причому вивчає ці дисципліни настільки серйозно і натхненно, що його називав своїм улюбленим учнем сам Любош Нідерле, чеський історик та археолог зі світовим ім’ям, автор «Слов’янських старожитностей».

 Займаючись наукою, молодий дослідник постійно вибирає теми, пов'язані з українською історією, археологією, мистецтвом. Щоб поліпшити важке матеріальне становище родини, Олег розпочинає самостійну археологічну діяльність. Він провадить археологічні розкопки в Галицькому Поділлі, обробляє наукову інформацію в музеях Львова, Кракова, Праги. На основі розкопок пише низку наукових праць, за які отримує гроші.

 У 23 роки Олег Кандиба здобуває докторський ступінь від філософського факультету Карлового університету за серію праць, присвячених неолітичній мальованій кераміці Галичини. Брав участь у багатьох археологічних розкопках, зокрема на Балканах. Отримав посаду доцента в Гарвардському університеті (США). Таким чином, перш ніж стати поетом,          О. Кандиба-Ольжич був відомим археологом. Можна з упевненістю сказати, що при відповідних умовах з нього виріс би вчений світового рівня.

Але про ставлення до професії археолога  можна судити з листів до батька:   «…без сумніву, археологія – найменш улюблена моя «Муза». Коли я віддав їй найкращі «почуття своєї молодості», то тільки тому, що знав її вірність…Це й було причиною, що я віддав їй руку. Серце ж моє лишалось вільне. I панує над ним друга Муза – література. Тут вже дійсно «маємо до діла» з справжньою пристрасною любов'ю, що може зламати навіть життя. (…) Я переконуюся, що мистецтво і наука себе взаємно виключають. Їх можна чергувати, але ніколи комбінувати. ..»

Ще будучи студентом, Олег пише так звану «альбомну» поезію: це жартівливі віршики, епіграми, пародії. Вони виникали принагідно. Першим літературним успіхом Олега можна вважати оповідання для дітей «Рудько (життєпис одного півня)», яке вийшло у 1928 році у Празі

Перша збірка  поезій з’являється в 1935 році у Львові під назвою «Рінь»;

Друга прижиттєва збірка «Вежі» побачила світ у  Празі 1940 року.  Посмертно видана збірка  «Підзамче» (1946).

Багато хто не чекав на появу його віршів у «серйозних» часописах — епіграми, присвяти, пародії блукали по альбомах, по листах, звучали на вечірках, але коли поезії Олега Кандиби почали з’являтися на сторінках «Літературно-наукового вістника» громада відчула, що за цим карбованим,  неначе витесаним із житомирського граніту, простим і чітким за думкою поетичним рядком стоїть горда націленість сина славетного лірика на категорично власне, абсолютно не схоже на батьківське поетичне самовираження.

Писав батькові, якого надзвичайно шанував як поета, любив і  піклувався про нього, його творчу долю: «З перспективою 52-річної людини ти, очевидно, можеш спокійно-епічно писати про золоті поля і луки, але на ділі, коли мені 24 роки, — всі справи трактуються рішуче і трагічно... Література? Тут я вірю, що докажу щось. І ця віра є рішаюча» .

Батько, поет-лірик, боявся за сина, але спинити його, звісно, вже не міг.

“Націоналістичний” період 1929-1938 рр.

У 1938 році заснував у США Український науковий інститут. Тоді ж під час наукової поїздки до Риму познайомився з головою Проводу українських націоналістів полковником Євгеном Коновальцем і вступив до ОУН.

Це була зустріч, яка повернула життя Ольжича в інший бік. Він, тоді вже відомий поет, знаменитий вчений-археолог, з головою поринає у політичну діяльність. З Євгеном Коновальцем їх єднала дружба і повна єдність поглядів на майбутнє України - омріяної вільної суверенної держави.

 Ідеаліст — перше організаційне псевдо Олега Ольжича, який вступив до Організації Українських Націоналістів і став незримим вояком «війська незримого поневоленої нації» — так він називав ОУН. Вступив для того, щоб реалізувати могутнє поривання до національного ідеалу — збудувати самостійну, вільну Україну.

З листів до батька:

«…Та й «болото» політики дуже звабливе, «ізумрудне», та й затягує страшно. Тут треба підходити до справи зі становища любові до котроїсь з цих речей і користі, які людина може принести в тому чи іншому напрямку…Я не сподіваюся від неї ні щастя, ні долі. Але влада її велика. Це таки особа з породи Богів!...

В організацію націоналістів я твердо вірю. Єдина вона, я переконаний, зробить і може зробити щось для України».

 “Воєнний ” період 1939-1944 рр.

На початку радянсько-німецької війни О.Ольжич переїхав до України разом iз буковинським куренем і прибув до Києва з поетами Оленою Телігою та Іваном Ірлявським.
          Період діяльності О. Ольжича в окупованому фашистами Києві оповитий ореолом романтики й героїзму. І це зрозуміло - в умовах окупації не можна перемагати виключно завдяки діловим якостям. Необхідна особлива жертовність.

О. Ольжич був готовий до найскладніших випробувань.

 Ольжич багато працює. Він «фактично керує всією роботою націоналістичного підпілля в Краю». Бере активну участь у відродженні тогочасного українського життя: у заснуванні Спілки українських письменників (голова О. Теліга), часопису «Літаври», газети «Українське слово», у розгортанні підпільних мереж ОУН.

До цих пір не з’ясовано всіх обставин загибелі О. Ольжича. Відомо, що 25 травня 1944 року  гітлерівці напали на його слід і заарештували у Львові на приватній квартирі по вул. Личаківській, 32. Львівське гестапо, допити, тортури…

Як особу особливо небезпечну для Рейху, його одразу ж було направлено на допит у Берлін, а згодом - до концентраційного табору Заксенхаузен. 

У концтаборі О. Ольжич зазнав страшних поневірянь. Випробувавши на ньому всі свої звірячі методи катування, фашисти так і не змогли довідатися про підпільні структури ОУН. О. Ольжич загинув у в’язниці, прикутий до бетонної підлоги. Тіло героя спалили в крематорії.

Дізнавшись про смерть сина, 22 липня помер у Празі поет Олександр Олесь. А через кілька днів народився його внук Олег Кандиба у Катерини Білецької, з якою Ольжич повінчався 2 серпня 1943 року в православній церкві у селі Яблінка Вижня - за десять місяців до своєї смерті.

          Сьогодні в Україні виходять книги з творами Олега Ольжича, поставлений біографічний фільм «Я камінь з Божої пращі», його ім’ям названо одну з київських вулиць. Ця видатна і трагічна постать заслуговує також увічнення пам’яті меморіальною дошкою в Целенбау, де Ольжич був замучений. Інші народи вшанували своїх мучеників, повинні це зробити і українці, тобто і ми з вами.

5. Літературний диктант (Гра Що? Де? Коли?)

1. Де  і коли народився О.Ольжич?

2.     Де навчався?

3.     Коли написав перші вірші?

4.     Коли О. Ольжич емігрує за кордон разом з матір’ю ?

5.     Що було причиною еміграції?

6.     Коли Олег став студентом філософського факультету Карлового університету в Празі?

7.     Що студіює там Ольжич?

8.     За що Олег Кандиба здобуває докторський ступінь від філософського факультету Карлового університету?

9.     Де познайомився з головою Проводу українських націоналістів полковником Євгеном Коновальцем?

10.  Коли вступив до ОУН?

11.  Де і коли було закатовано Ольжича?

12.  Про що мріяв Олег Ольжич?

Опрацювавши біографію, дати відповіді на запитання (письмово в зошиті) і надіслати роботи для перевірки .

6. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів.

Сьогодні ми зробили лише перший крок на стежині О. Ольжича. Його спогади, розповіді про нього  довели, що життя митця було повністю присвячене рідній землі — Україні. Він був героєм великої доби в історії України… Він  вірив, що в  недалекому майбутньому на Україну «зіпреться історія нового європейського духа». І наше завдання – продовжити справу цієї геніальної людини…

  Домашнє завдання.

1 . Прочитати поезії  О. Ольжича «Господь багатий нас благословив», «Захочеш – і будеш».

2. Опрацювати біографію поета, виконати літературний диктант.