Класна робота № 14 українська література 7 клас

Андрій Малишко. „Стежина” („Чому, сказати, й сам не знаю...”). Патріотичні почуття. Найвищі духовні цінності. Ліризм поезій А. Малишка

 

1.Учитель . Сьогодні ми здійснимо незвичну мандрівку у світ поезії та пісні. Адже пізнання світу неможливе без розуміння й переживання слова й музики. Без глибокої духовної потреби слухати мелодії, співати, декламувати й отримувати насолоду.

Я сподіваюсь, що цей урок допоможе нам побачити і сприйняти прекрасне, пишатися тим, що ми — українці.

 Пам'ятайте, що мелодія — це мова людських почуттів. Вона відкриває людську велич і гідність. У хвилини насолоди дитина відчуває, що вона — справжня людина.

Допоможуть нам у цьому справжні майстри... Один з найкращих українських поетів, відомий українцям насамперед як пісняр, Андрій Самійлович Малишко ... та видатний український композитор—пісняр — Платон Іларіонович Майборода.

 Після війни поет познайомився з братами—композиторами Майбородами — Платоном та Георгієм. З попередніх уроків ви дізналися, що творча співпраця з Платоном Майбородою дала плідні результати — з'явилося кілька прекрасних пісень. Згодом товаришування поета й композитора переросло у творче побратимство на все життя.

— Платоне, переходь жити до мене, — запропонував Малишко одного разу Майбороді. У відповідь кілька років жили вони в одній квартирі, як брати. І Платонова мати звала їх „синочками”. Заходив до них і Георгій. Скільки пісень вони тоді створили, скільки було співано-переспівано!

День стоїть за далями крутими,

Пахне літо щедрістю весіль.

Добре жить, бо є ще побратими,

Серце є, і люди, і хліб-сіль! —

так пізніше скаже про ці дні поет. Дружба, освячена творчістю, не припиняється й тоді, коли Платон перебрався на іншу квартиру, - брати часто відвідували Малишка.

(говорить Платон Майборода). „Я мав щастя в житті працювати з Андрієм Малишком, називати його своїм вірним другом. Про Андрія Малишка як про поета, як про людину, про особистість можна багато говорити. Я скажу тільки, що, як чарівний сон, згадую нашу спільну працю над піснями. Андрій дуже точно відчував музику і знав ті секрети, які допомагали йому писати свої блискучі поезії для пісень, для музики...

Пригадуються зимові й осінні вечори і ночі, коли ми так сиділи, і я ловив мелодію якоїсь пісні, а Андрій тут же біля мене підбирав до неї слова. Багато спогадів. Колись Малишко в одному з віршів, присвячених мені, так сказав про те, що я зараз згадую:

Ми подружили, до праці охочі,

Ми побратались у доброму ділі,

Як ми співали осінньої ночі:

„Карії очі і рученьки білі...”

Я маю намір писати на поезії Андрія Малишка і далі пісні, і романси, і солоспіви, але спільної праці не буде в нас. Усе це в спогадах”. (Поет помер)

 Наприкінці шістдесятих років здоров'я поета різко погіршилося. Та він продовжував трудитися над своєю лебединою піснею—книгою „Серпень душі моєї”, наче відчував, що дні його лічені. 17 лютого 1970 року поета не стало. Ховали його на Байковому кладовищі.

Композитори Григорій та Платон Майбороди на прощання намагались заспівати своєму другові „Пісню про рушник”. Присутні підхопили її, але за якусь мить розридалися.

 Іван Драч так описав цю трагічну подію у своєму вірші:

Як ховали два Майбороди Малишка,

Як землі закривалася чорна книжка,

Як земля проковтнула усе, що могла, —

Від східних зіниць до гіркого чола...

За вісім днів до смерті, 8 лютого 1970 року, Андрій Малишко створив останній із віршів „Чому, сказати, й сам не знаю”. Ним автор прощався з Україною і всім для нього найдорожчим. А музику до цього твору теж написав П. Майборода.

2. Індивідуальне читання учнів.

— Про що цей вірш, які почуття він викликає у вас?

3. Бесіда з елементами роздуму.

— Спочатку твір назви не мав, і його називали за першим рядком. Пісня ж мусила мати конкретну назву. Чи подобається вам назва „Стежина”? Чому? Які асоціації викликає цей образ?

— Доберіть синонімічний ряд до слова „стежина”. Утворіть однокореневі слова від слова „стежка”.

— Чи можете ви погодитися з думкою, що образ стежини наскрізний, несе на собі основне смислове навантаження, персоніфікований? Поясніть чому, або доведіть протилежне.

— У творі багато світлих образів-символів рідних для кожного українця. Випишіть ці образи. Яка їхня роль у поезії? (Стежина від рідного порога, відчинені ворота у великий світ, розквітлі соняхи, картина тихого вечора як природного явища і як невблаганного вечора життя.)

— Проаналізуйте художні засоби такої строфи:

На вечоровім виднокрузі,

Де обрій землю обійма,

Нема кінця їй в темнім лузі,

Та й повороту теж нема.

— Над чим роздумує ліричний герой? (Над людським життям, згадує рідну стежину, з якої воно починається, якій нема ні кінця, ні повороту.)

4. Вчитель. Стежина життя... Це по ній кожен має пройти гідно. Та якою вона буде і де проляже? Чи десь на чужині, чи в ріднім краю?.. Одним одна... Єдина... Найдорожча... Поет не закликає кидатися в далекі світи у погоні за примарним щастям, щоб потім каятися, шкодувати, марити у снах і наяву за батьківським порогом і стежиною, „дощами митою, перемитою, — тією, що в'юниться між круглих соняхів” і веде на батьківщину... А зараз прослухайте цей шедевр двох патріотів — П. Майбороди і А. Малишка.

Ніжно, задушевно виконана пісня „Моя стежина” передає глибоке почуття суму за дитинством, що залишається у спогадах кожної людини протягом усього життя.

 У більшості творів А. Малишка — роздуми над людською долею. Ця тема пов'язує такі прекрасні вірші, як „Стежина” і „Вчителька”.

У цих піснях Андрія Самійловича такі скарби почуттів, буяння краси, тепло любові, що самі вони принесли б поетові безсмертну славу.

 Домашнє завдання.

Виразно читати поезії, намалювати ілюстрації.